Обличчя Тернополя: Зоряна Удич перетворює мрії у мету
Продовжуємо знайомити своїх читачів з чудовими та світлими людьми, які живуть на теренах нашої області у проекті “Обличчя Тернопільщини”.
Знайомтесь – кандидат педагогічних наук, пластунка, мисткиня Зоряна Удич.
Народилася у місті Бережани Тернопільської області. Усім розповідаю, що коли святий Миколай повертався додому, то вирішив на останок зробити сюрприз і моїм батькам. Тому 20 грудня у мене – день подарунків. Перші п’ять років проживала на березі озера Ісик-Куль у Киргизстані. А рідним стало місто Тернопіль.
Усе моє життя пов’язане із педагогікою. З 1996 р. – виховниця у Пласті, з 2000 р. – вчитель історії в тернопільській СЗОШ № 30, з 2008 р. – викладач педагогіки в ТНПУ ім. Володимира Гнатюка. Сподіваюся, що так буде і надалі, бо це чудово, коли професія поєднується із покликанням.
Моїм захопленням є все, що пов’язане із прикладним мистецтвом. Завдяки моєму чоловікові, який заставив «вийти в люди», оточенню відомо про мої авторські ниткові ляльки. З легкістю ділюся досвідом і проводжу безкоштовні майстер-класи для школярів та студентів щодо їх виготовлення. Переконана, що у кожної людини має бути власне захоплення, яке надихає, дає змогу відійти від буднів, урізноманітнити власне життя.
У мене активна сім’я. Ми із чоловіком та дітьми любимо мандрувати, бути серед природи, спілкуватися із друзями.
У цьому житті варто боятися лише наробити помилок, за які пізніше буде соромно і які неможливо виправити. А все решта сприймати як випробування і пам’ятати, що Господь випробовує лише сильних.
У мене немає мрії. Я просто перевтілюю її на мету і намагаюся реалізувати. Інакше вона стає лише нав’язливою думкою, яка зважає діяти та отримувати задоволення від життя.
Місто, у якому я живу, далеко не досконале. Ми усі бачимо, скільки і що треба змінити у ньому. Важливо, щоб кожен із нас долучився до цього. Та я все одно люблю це місто за його компактність, затишність, гармонійне поєднання історичності та сучасності, за те, що у ньому я зустріла своє перше кохання, одружилася, народила чудесних донечок, знайшла роботу, маю друзів, за те, що поруч живуть найдорожчі люди.
У теперішній час важко бажати людям щось високе і духовне, але саме до нього ми маємо прагнути. Навчімося бути людяними, відкритими, щирими і тоді побачимо, що довкола нас люди, на яких можна опертися. Будьмо справедливими, вимогливими не лише до оточуючих, до влади, але й до самих себе. Вимагаймо якісного виконання обов’язків іншими, але й самі будьмо професіоналами. Приймімо те, що кожен має право на власну точку зору, політичні переконання, власного Бога і поважаймо це. Пам’ятаймо, що громада є сильною лише тоді, коли гуртується у добрих справах. І не завжди добре там, де нас немає!
Кожен із Вас може стати обличчям Тернополя, Збаража, …, містечка чи села Тернопільської області та розповісти про свої мрії, улюблену справу. Для цього просто напишіть на електронну адресу info@poglyad.te.ua або залишіть коментар у групі Вконтакте.
Знаю цю сімю вже не один рік. З них вартує брати приклад у всьому: і в любові, і у вихованні дітей, і в тому, що їх люблять і поважають в Тернополі
Молодці!