З такою молоддю в України все буде добре, – Тарас Хлібович

День проголошення Незалежності України повертає пам’ять багатьох громадян нашої держави у ті буремні часи, коли розвалилась могутня імперія.

Своїми спогадами про ці дні поділився з “Поглядом” Тарас Хлібович.

1) Скільки вам було років в час проголошення Незалежності України?

26 років.
2) Чим ви займались на той час, чи були у комсомолі, у піонерах?

У цей час вже не мав справ з комсомолом.
3) Чи пригадуєте події, які передували проголошенню незалежності?

На той момент був в Румунії, коли оголосили путч. Була можливість під той шумок через американське посольство в Бухаресті отримати статус буженця і виїхати в Штатаи. Але сім’я була вдома.
4) Що говорили про це у вашій сімї, родині? Що пам’ятаєте з цих днів особисто ви?

Було піднесення, звичайно. Але пам’ятаю ще ті рухівські листівки цього періоду, де писалося, що Україна добуває, в якій кількості і так далі. Вже тоді не вірилося, що так буде, як розказували ті листівочки. Не тому не вірилося, що був противником Незалежності. Просто не вірилося, що прийдуть інші люди, як не з Компартій та комсомолу і то все не розвалять, і не розкрадуть – так і сталося.
5) Охарактеризуйте зміни, які відбулися із проголошенням незалежності із розпадом Радянського союзу особисто для вас (соціальні, економічні, релігійні і т.п.)

Радикальних змін не сталося. Я з того покоління, що все життя йде через якісь зміни і переломи. Ще в ті часи збагнув, що не варто надіятися на благодійність держави у вигляді пенсій, якихось вислуг років і таке подібне. Треба надіятися виключно на себе. Треба бути гнучким і здатним швидко змінювати вид діяльності, навчитися плавати далеко від берега. Але багато людей цього не зрозуміло і до нині, тому і страждають від цього. Незалежність – це не блага, це можливість досягти цих благ. Як казав Козьма Прутков: хочеш бути щасливим – будь ним!
6) Що для Вас означає Незалежність?

Громадянство України. Тобто я маю паспорт країни, яка називається Україна. Правда, ця країна ще донині не має великого герба. І країною, як правило, керують не українці. Але то таке, воно внормується, якщо це буде потрібно народу.
7) Чи святкуєте проголошення Незалежності зараз? Якщо так, то де, з ким?

 Назвати традиційні наші святкування Незалежності власне святкуваннями якось важко. Так, традиційне поїдання і випивання під споглядання народних аматорських колективів в народних вбраннях – не моє. Так повелося, що в ці дні в Тернополі проводяться водно-моторні змагання, то вони додають якогось певного шарму і модернізму цьому святу. Якось я не сприймаю шаровари, снопи, брилі в контексті сучасного світу, нового часу. В сучасності вже не достатньо файно співати пісень про маму і калину. Треба щось продукувати щось таке, щоб славитися на весь світ. Німці добре роблять автомобілі, японці мастаки в електроніці. Французи майстри по винах і сирах. Ми, поки що, мастаки в галузі генерування скандалів і відомі своїм президентом з кримінальним минулим. А вже минуло понад двадцять років Незалежності. Тим часом країни Прибалтики пішли далеко вперед, поки ми мітингували і бігали з прапорами. Але, бачучи потенціал молоді, думаю, що все буде добре. При умові, що нарешті ми почнемо дивитися на світ своїми очима, українським поглядом, а не через призму нашого північного сусіда, який щодня нам вєщає по ТВ, радіо і в пресі…