Обличчя Тернополя: Якщо Господь нагородив мене цим даром, то думаю, він чогось вартий!, – Надія Німець

Проживала 8 років у Росії, місто Ніжній Новгород (у період з 5 до 13 років), закінчила там 6 класів Зарубінської загальноосвітньої школи, і паралельно закінчила художню школу, після чого переїхала із мамою назад, до рідного міста. Оскільки українською мовою на той час не володіла – у 4 школі мене прийняли у російськомовний 6 клас. Там мене і навчили читати, писати і говорити солов’їною українською мовою. Із моменту переїзду і до сьогодення Тернопіль вражає мене своїм затишком та красою. От навіть і зараз люблю насолоджуватись прогулянками містом, спостерігаючи, як із кожним роком Тернопіль все більше розквітає. Думаю, за це нам варто також подякувати пану Сергію Надалу, який створює усю цю красу та змінює життя тернополян на краще!
Після 9 класу поступила у ТК ТНТУ ім.. І. Пулюя на спеціальність секретар –керівника, оператор комп’ютерного набору.
На даний момент першокурсниця Педагогічного Університету ім. В.Гнатюка, майбутній філолог російської мови і літератури. Люблю читати поезію та біографії відомих людей. Полюбляю спорт, таким чином підтримуючи себе у чудовій формі. Гра у волейбол, прогулянка на велосипеді тернопільськими вулицями – це все моє. Планую повернутися до тренувань із паркура, також залучаю до цього усіх бажаючих!
Вірші почала писати ще у дитинстві, десь у 8-9 років, пам’ятаю, це були віршики про тварин. В 4 класі брала участь у шкільному конкурсі і отримала за це подарунок та грамоту. Серйозно до складання віршів поставилась у 17 років, публікувалась у газеті «Свобода» та «Наш день». Моя муза – це мої думки! Деколи складати вірші не так вже й легко: пишеш, змінюєш, міняєш місцями, шукаєш потрібну риму до слів, а між цим всім ще має бути зв’язок! …ух! Але останнім часом я задоволена своєю творчою працею, і надихає мене любов до оточуючих! Першими мої вірші оцінює зазвичай мама, тому що вона єдина здатна в них побачити моє почуття, мій характер, оскільки вона мене знає найкраще з усіх. Також такими щасливчиками можуть опинитися і друзі, які оточують мене в той момент, коли складаю черговий шедевр. Але часто задумуюсь, чи це зараз комусь потрібно, що це дає мені і оточуючим, але якщо Господь нагородив мене цим даром, то думаю, воно чогось варте!
Маю багато творчих планів та задумів на майбутнє, які здійснити допоможе тільки наполегливість та праця! Все у Божих руках!
Дорогі мої, хороші – тернополяни, учні, студенти, ветерани ( варто згадувати про них не тільки у День Перемоги), жителі та гості цього чудового міста, бажаю із початком осені – здійснення усіх планів та мрів, щоб кожен ваш задум був доброзичливим та корисним, нехай ваші очі сяють від радощів, а душа була переповнена щастям! Робіть яскраві спогади, піклуйтесь про своє майбутнє і бажаю, щоб з ваших вуст ніколи не сходила посмішка!
Під висновком безглуздих дій,
Під натиском сумлінь й корекцій,
Із кожним днем у новий бій
Вступає разум проти серця.
Війна не на життя – на смерть,
До кого прислухатись більше?
Із розумом всі люди вперті,
Із серцем жити веселіше.
Розумно жити – не погано,
І мозок був у нас в полоні.
Але із часом дзвін в кармані
Начитував свої закони.
На гроші й злато люди падкі.
Цим цінностям одне кермо.
Не кожен проживе в достатку,
І жити теж не всім дано.
Не всі із серцем жити будуть,
Здавалось б глупо й безпардонно.
Вчиняти так – усі засудять!
А так – і зовсім незаконно.
Зробивши висновки, я буду
Життю давати змін й корекцій!
Нехай усі мене засудять,
Але душі комфортно з серцем!