Хоч якусь частинку себе ти тут залишив, чимось допоміг, – один день із життя волонтерки Наталі Кандибал

В штаб Самооборони Наталя потрапила, коли була задіяна в іншому благодійному фонді, де вони напрацьовували контакти волонтерських організацій по районах. В них вже була база таблиць поранених, коли складали списки на Аджарію. Тоді Наталя і прийшла в штаб, там вона шукала людей і по завершенню діяльності в попередньому фонді, прийшла в Самооборону Майдану.

День проходить так: «Прокидаюся зранку, в мене троє дітей, собака. Допомагаю дітям зібратися в школу, тоді приходжу на штаб»

Близько 10-ї години раку Наталя вже на штабі. Розповідає, що зараз  зазвичай займається рукоділлям, якщо привозять ліки, то разом з іншими волонтерами пакує аптечки. Також допомагає сортувати привезені продукти.

По забезпеченню солдат переважно працюють Ліля Мусіхіна  та Роман Павлишин, тому Наталя цим не займається. Каже, що для неї важко бути присутньою і слухати такі речі, але більшість солдат настільки сильні духом, що навіть весело.

«Коли вдома, то більш депресивно і важко. Здається, що ти нічим не задіяний, нічим не допомагаєш. Тут день швидко проходить, і хоч якусь частинку себе ти тут залишив, чимось допоміг. І вже знаєш, що не просто так той день пройшов. Хочеться, щоб побільше людей долучалося і допомагало, а не були байдужими»