Лисиці масово атакують Тернопільщину
Лисиці масово атакують селянські господарства Кременеччини. Про це нещодавно повідомив сільський голова с. В. Млинівці Олександр Галевич, пишуть місцеві новини. Інформацію про загрозу рудих підтвердив і головний ветеринарний лікар Андрій Заєць. Він каже, що упродовж останніх років кількість лисів у лісах Кременеччини значно збільшилась, перевищила допустимі показники і становить неабияку загрозу. Мисливці ж стверджують, що популяція цього пухнастого звіра в нормі, адже не так давно змінилися рекомендації щодо можливості проживання тварин на певній території.
– Проблема зі збільшенням популяції лисиці червоної стосується не лише нашого району, – пояснив Андрій Заєць. – Єдине її рішення на сьогодні – це проведення депопуляції у лісових масивах, тобто приведення до норми кількості лисиць на 1000 га, де їх має проживати 0,5-1 тварина. За офіційними даними УТМР, на сьогодні маємо у лісах Кременеччини 2,8 одиниці, ДП «Держлісгосп» надає інформацію про 1,8, а неофіційно маємо 4-4,5. Ми тісно співпрацюємо з мисливцями. Згідно з низкою рішень державних надзвичайних протиепізоотичних комісій, ми можемо впливати на ситуацію шляхом відстрілу. Адже лисиці є переносниками сказу і це загрожує життю і здоров’ю людей, – застерігає головний ветлікар району.
Окрім цього, необхідно пам’ятати, що з усіх спільних для тварини та людини хвороб сказ – найстрашніша, вона не піддається лікуванню. Профілактика сказу проводиться шляхом щеплення домашніх та службових собак, ізоляції від людей диких тварин, особливо лисиць, вовків, єнотовидних собак, борсуків.
Перша ознака сказу – водофобія, бо вражаються гортань та стравохід. Коли хвора на сказ людина п’є воду, у неї з’являються сильні болі в горлі. Уражається ще й головний мозок та вся нервова система в цілому, тому людина швидко божеволіє, стає агресивною. Згодом відбувається інтоксикація організму, з’являється параліч м’язів. На 4-7 день хвороби настає смерть, якщо вчасно не зроблено щеплення.
Заразитися сказом простіше, ніж може видатися. Щоб передати вірус, тварині варто лише чхнути чи похекати, висолопивши язика, й оточуюче середовище вмить наповниться крапельками ураженої слини.
– Хворі на сказ лисиці в більшості випадків спокійні, кволі, найчастіше вони кусають людей, які знаходять їх і намагаються взяти на руки, але здатні без попередження напасти і на собаку, і на людину, і навіть на корову, – розповів Андрій Заєць. – Хворого хижака доцільно вбити, сповістити у ветустанову. Знімати шкуру із вбитих тварин треба в гумових рукавичках. Після цього руки, не знімаючи рукавичок, вимити в дезінфікуючому розчині. Але й такі заходи не дають стовідсоткової гарантії убезпечення від хвороби.
У Кременці й Почаєві та у селах Андруга, Білокриниця, Підлісне, Савчинці мешканцям необхідно бути якнайобережнішими. Адже стосовно сказу ці райони визначено як неблагополучні. Тобто не так давно там ідентифікували тварин, хворих на сказ.
Проте мисливський сезон на хутрового, копитного звіра, водно-болотну дичину стартував не так давно. Тож ситуацію з нахабними лисами можна виправити. До того ж, як стверджує голова УТМР Василь Ковальчук, за оновленими стандартами допускається проживання сім’ї лисів на 1000 га. Збільшення популяції пов’язане не лише зі сприятливими умовами проживання у наших лісах, а з фінансовими витоками проблеми. Адже якщо років 25 тому полювання на лиса було справою прибутковою, то зараз це лише розвага, яка, до того ж, коштує не дешево.
– Колись мати шапку з натурального хутра було дуже модно і престижно, – розповів Василь Ковальчук. – У ті часи одна лисяча шкурка коштувала 120 російських рублів, це була середня місячна зарплатня того часу. А рушницю можна було придбати за 300 рублів. Тобто три лиси застрелив – і маєш нову рушницю. Сьогодні все змінилося. Хутряні шапки мало хто носить. Ціна на лисяче хутро не висока. Вартість однієї шкурки – 150-200 грн., а рушниці – 10-20 тис. грн. Шкури кременецькі мисливці продають або обмінюють на виправлені переважно на Тисменицькій (Івано-Франківська обл.) хутряній фабриці.
Вироби з хутра лисиці дуже теплі й красиві. Часто використовують для обробки виробів. І хоча у наш час справді не часто побачиш лисячу шапку, з’явилися нові модні тенденції. Наприклад, дуже популярні хутряні жилетки з лисиці. Коштує таке задоволення від 3 до 6 тис. грн. Якщо пошити зі своїх шкурок – вийде вдвічі дешевше. На одному з російських сайтів пропонують хутряні пледи з лисиці, ціна котрих коливається від 1,5 до 6 тис. у. о. Тож є перспектива того, що мода на руде хутро таки вернеться і скажених лисиць у лісах стане менше. А доти маємо унікальну нагоду порівняно недорого приодягнутися на зиму.
Окрім цього, необхідно пам’ятати, що з усіх спільних для тварини та людини хвороб сказ – найстрашніша, вона не піддається лікуванню. Профілактика сказу проводиться шляхом щеплення домашніх та службових собак, ізоляції від людей диких тварин, особливо лисиць, вовків, єнотовидних собак, борсуків.
Перша ознака сказу – водофобія, бо вражаються гортань та стравохід. Коли хвора на сказ людина п’є воду, у неї з’являються сильні болі в горлі. Уражається ще й головний мозок та вся нервова система в цілому, тому людина швидко божеволіє, стає агресивною. Згодом відбувається інтоксикація організму, з’являється параліч м’язів. На 4-7 день хвороби настає смерть, якщо вчасно не зроблено щеплення.
Заразитися сказом простіше, ніж може видатися. Щоб передати вірус, тварині варто лише чхнути чи похекати, висолопивши язика, й оточуюче середовище вмить наповниться крапельками ураженої слини.
– Хворі на сказ лисиці в більшості випадків спокійні, кволі, найчастіше вони кусають людей, які знаходять їх і намагаються взяти на руки, але здатні без попередження напасти і на собаку, і на людину, і навіть на корову, – розповів Андрій Заєць. – Хворого хижака доцільно вбити, сповістити у ветустанову. Знімати шкуру із вбитих тварин треба в гумових рукавичках. Після цього руки, не знімаючи рукавичок, вимити в дезінфікуючому розчині. Але й такі заходи не дають стовідсоткової гарантії убезпечення від хвороби.
У Кременці й Почаєві та у селах Андруга, Білокриниця, Підлісне, Савчинці мешканцям необхідно бути якнайобережнішими. Адже стосовно сказу ці райони визначено як неблагополучні. Тобто не так давно там ідентифікували тварин, хворих на сказ.
Проте мисливський сезон на хутрового, копитного звіра, водно-болотну дичину стартував не так давно. Тож ситуацію з нахабними лисами можна виправити. До того ж, як стверджує голова УТМР Василь Ковальчук, за оновленими стандартами допускається проживання сім’ї лисів на 1000 га. Збільшення популяції пов’язане не лише зі сприятливими умовами проживання у наших лісах, а з фінансовими витоками проблеми. Адже якщо років 25 тому полювання на лиса було справою прибутковою, то зараз це лише розвага, яка, до того ж, коштує не дешево.
– Колись мати шапку з натурального хутра було дуже модно і престижно, – розповів Василь Ковальчук. – У ті часи одна лисяча шкурка коштувала 120 російських рублів, це була середня місячна зарплатня того часу. А рушницю можна було придбати за 300 рублів. Тобто три лиси застрелив – і маєш нову рушницю. Сьогодні все змінилося. Хутряні шапки мало хто носить. Ціна на лисяче хутро не висока. Вартість однієї шкурки – 150-200 грн., а рушниці – 10-20 тис. грн. Шкури кременецькі мисливці продають або обмінюють на виправлені переважно на Тисменицькій (Івано-Франківська обл.) хутряній фабриці.
Вироби з хутра лисиці дуже теплі й красиві. Часто використовують для обробки виробів. І хоча у наш час справді не часто побачиш лисячу шапку, з’явилися нові модні тенденції. Наприклад, дуже популярні хутряні жилетки з лисиці. Коштує таке задоволення від 3 до 6 тис. грн. Якщо пошити зі своїх шкурок – вийде вдвічі дешевше. На одному з російських сайтів пропонують хутряні пледи з лисиці, ціна котрих коливається від 1,5 до 6 тис. у. о. Тож є перспектива того, що мода на руде хутро таки вернеться і скажених лисиць у лісах стане менше. А доти маємо унікальну нагоду порівняно недорого приодягнутися на зиму.
Коментарі вимкнені.