«Український Євромайдан довів, що онлайн-активізм — більше, ніж просто клік», — науковець Марія Чаїнська з Тернополя

Незважаючи на очевидність нових технологій в формуванні та поширенні громадянських рухів на кшталт “Арабська весна”, “Захопи Уолл-стріт” (англ. Occupy Wall Street), масових “Жіночих маршів” у світі, дотепер точаться дебати щодо ролі онлайн-активізму в можливості насправді повпливати на соціальні або політичні зміни.

Багато веб-сайтів та новинних платформ інтегрували в свій інтерфейс зв’язки з соціальними медіа-ресурсами на зразок Facebook і Twitter. Це дозволяє користувачам «вподоблювати», «поширювати» або «твітити» певні події. Висловити стурбованість з приводу соціальних або політичних питань можна одним лиш кліком. Та й сама вакансія «диванного активіста» відкрита для всіх охочих. Втім, чи можливо силою кліків змінити, наприклад, кабінет міністрів чи парламент в окремій країні? Навряд чи. Однак, що змушує людей із сильним почуттям приналежності до онлайн-спільноти активістів приєднатися до вуличної акції, яка вимагає, скажімо, розпуск уряду? Нове дослідження, що вивчало події  Революції Гідності знайшло, здавалося б, просту відповідь на це питання.

Спільне дослідження групи вчених з університетів Італії, Ірландії та Австралії, яке нещодавно було опубліковане в авторитетному науковому віснику Frontiers, вивчало умови, за яких українці, які ідентифікували себе з прихильниками інтернет спільноти Євромайдан, були готові долучитись до антиурядових вуличних акцій протесту. До кола цих вчених входить тернополянка Марія Чаїнська – науковий співробітник Міланського університету “Бікокка” та університету Лімерік, що в Ірландії. Марія розповіла “Погляду” про деталі дослідження.

Зокрема, науковці опитували респондентів у січні 2014 року, в час, коли Верховна Рада прийняла низку сумнозвісних «драконівських» законів, якими обмежувались громадянські права та свободи, включно деякі форми онлайн-активізму.

За словами дослідниці Марії Чаїнської, під час подій Євромайдану точилось багато розмов стосовно так званої «диванної сотні» — онлайн-активістів, які своїми «кліками» підтримували чи засуджували політичні ідеї Євромайдану, але насправді не були готовими до ризиків вуличного протесту.

— Ми поставили собі за мету перевірити, за яких умов онлайн-активісти  готові стати активістами оффлайн, тобто долучитись до вуличних демонстрацій у час, коли з огляду на впровадження законів 16 січня така громадська активність фактично вважалась злочином, — зазначила Марія Чаїнська.

Відтак вчені з’ясували, що респонденти, які ідентифікували себе з прихильниками онлайн-спільноти Євромайдан, були готові приєднатися до вуличних акцій антиурядового протесту залежно від того, наскільки ідеологічно сумісними вони вважали вимоги віртуального та вуличного рухів.

“Мета нашого дослідження полягала в тому, щоб показати, що в умовах Євромайдану онлайн-активізм – це не просто передумова виникнення вуличного руху (ред. Євромайдан почався з оновлення статусу на Фейсбук журналістом Мустафою Найємом), а цілком ефективний метод вираження власної громадської позиції для тих людей, хто на особистісному рівні ідентифікує себе із соціальними ідеями та політичними проектами, — сказала Марія Чаїнська. — У цьому конкретному випадку, йдеться про «ми – почуття», приналежність до групи українців, які під час подій Євромайдану вимагали зміни владного режиму в Україні”.

За словами науковця, подібно до принципу побудови політичних коаліцій або глобальних рухів активістів, критично важливим елементом у створенні соціального руху “Євромайдан” було спільне бачення змін, що є можливим за умови ідеологічної сумісності між кількома соціальними групами. І той факт, що одна із цих груп – це віртуальна спільнота інтернет-активістів, ніяк не применшує прагнення людей залучатись до реального вуличного протесту.

Як підсумок, дослідники заперечують ідею, що онлайн-активізм – це всього лиш «слактивізм» (від англ. «slacker» («ледар») та «activism»), деструктивний, марнославний вид активізму, що нездатний силою кліків досягти реальних змін. Український Євромайдан довів, що онлайн-активізм – більше, ніж просто клік.