Петриків: сивочолий і юний

Коли хтось із романтичних жителів села промовить: «Мій сивочолий Петриків», то знає, про що каже. Адже поважний вік міст чи сіл вимірюється не десятиліттями, а століттями, пише Подільське слово.

Ніби недавно (2008 р.) тут дуже урочисто відзначали 450-літній ювілей села, назва якого вперше була згадана у документі від 28 червня 1458 року, згідно з яким галицький староста Станіслав із місцевості Ходчів біля Сандомира (Польща) продавав право опіки над монастирем Крилошанським разом із селами Підгороддя (сучасне село Підгірці у Львівській області) і Благовіщення пану Романові з села Осталівці (сучасні Остальці), і у якому як свідок підписався Павло з Петрикова.

Проте археологічні дослідження свідчать, що ще 15 тисяч років тому на території сучасного села жили кроманьйонці. Влітку 1995-го львівський історик Микола Бандрівський під час розкопок відкрив понад 50 поховань, датованих І тисячоліттям до н. е. Знахідки належать до Висоцької культури, яка існувала наприкінці бронзового і на початку залізного віку у межиріччі Збруча й Західного Бугу. Першим із відомих власників села Петриків із 1469 року був шляхтич Баворовський, а з 1547 — Ян Тарнавський. Після його смерті Тернопіль і околиці залишаються у власності роду ще близько 100 років… Знає село і набіги татар, і славні походи українських лицарів — козаків. Історія села — це життєпис маленької частинки великої України, який продовжують наші сучасники.

Одна з традицій Петрикова — святкування Дня села, яке збігається з храмовим празником святого пророка Іллі. Сільський голова Петрикова Володимир Король розповів, що День села — не просто підбиття підсумків, а бажання людей зібратися однією великою громадою, повеселитися, познайомитись, адже Петриків активно розбудовується, щороку тут поселяються нові сім’ї, народжуються нові громадяни.

«У місті люди інколи не знають, хто живе не лише у сусідньому будинку, а навіть на одному поверсі, — каже Володимир Михайлович. — Щось подібне, на жаль, спостерігаємо нині у наших селах. Люди мало спілкуються. Дехто вранці поспішає на роботу і лише пізно ввечері повертається в село, щоб переночувати. Спальними районами часто називають села, розташовані поблизу Тернополя. Такі реалії. Петриків умовно поділений на старе село і новобудови, жителі яких часом не здогадуються, хто живе зовсім поряд. Традиція проведення Дня села, гадаю, стане добрим початком зближення людей…»

Минулого і цього року гарною ознакою благоустрою є ремонт доріг у наших селах.

У Петрикові прокладено нову дорогу протяжністю три кілометри (вулиці Польна, Зелена, Шевченка). На це спрямовано 3,5 мільйона гривень із сільського бюджету. Зроблено поточний ремонт доріг на вулицях Молодіжна, Тернопільська, Лесі Українки. Для дітей у селі облаштовано майданчик для розваг та відпочинку. По-сучасному стала виглядати місцева школа після того, як тут зробили ремонт, закупили нові меблі до навчальних кабінетів, встановили вікна та двері.

Дбають у Петрикові про малозабезпечених, самотніх, учасників АТО, представників інших соціальних верств. У сільському бюджеті передбачено 120 тисяч гривень на їх потреби. Додатково допомагають підприємці, які проживають у Петрикові чи мають тут свій бізнес.

«Хотів би добрим словом згадати депутатів Петриківської сільської ради, — продовжує Володимир Король. — Цього разу люди довірили представляти свої інтереси молодим. Депутатський корпус — це 21 особа віком лише трохи старше 35 років. Ці люди мислять та діють креативно. У них нові ідеї. Здається, їм під силу все. Цікаво та часом непередбачувано у нас відбуваються сесії. Виношу подяку за плідну співпрацю депутатам, зокрема Миколі Миськіву, Миколі Войтюку, Ярославу Довгошиї, Андрію Федірку, Степанові Глушку, Тетяні Хічій, яка профінансувала ремонт 300 метрів сільської дороги на суму 115 тисяч гривень, та іншим депутатам».

А тим часом недільного дня, 6 серпня, на сільському стадіоні у Петрикові ставили імпровізовану сцену та крісла для глядачів. Як завше, перед виступом хвилювалися артисти. Підприємці встановлювали навіси та прилавки. Діти стрибали на батуті. У казанах варилися духмяні рибна юшка та плов. Гостей щиро зустрічали, пригощали канапками. Було багато молоді та людей поважного віку, які поспішали зайняти місця.

«Сьогодні буде виступати моя онука». «Мої діти поставили новий танець. Дуже хочу подивитись». «Цікаво, чи приїдуть «Настасівські музики»?» «Сфотографуйте моїх дівчат. Вони будуть співати пісню». «У мене дуже талановиті онуки». Ось що казали мені незнайомі люди, а очі їхні світилися. Було зрозуміло, що найцікавіше для них — це концерт, де будуть брати участь діти, онуки, сусіди.

Ведучі дійства — вчителі Петриківської ЗОШ І-ІІ ст. Орися Бородійчук та Оксана Варданян під гучні оплески присутніх привітали всіх із храмовим празником та Днем села, з поклоном піднесли на тканому рушникові запашний калач. Прозвучав Гімн України. Дійство благословив парох Петрикова отець Петро.

Зі святом односельчан щиро привітав Петриківський сільський голова Володимир Король, а також поважні гості — голова Тернопільської районної ради Андрій Галайко, заступник голови Тернопільської РДА Андрій Колісник, перший заступник голови Тернопільської районної ради Микола Михальчишин. Найактивнішим депутатам Петриківської сільської ради вручили подяки.

У Петрикові проживають 40 учасників АТО. На святі згадали односельчан та всіх, хто боронить чи боронив українську землю від чужоземних зайд. «Коли тут сонячно, то там гримлять бої, дощами з «градів» накриває землю. Там наші хлопці нині на війні, щоб тут над нами було мирне небо», — з хвилюванням у голосі читали ведучі.

У селі справді талановита молодь. У цьому переконалася, послухавши та подивившись виступи Віталія та Дмитра Музик, Софії та Анни Бойко, Христини Грелі, Уляни Білас, Софії Бітон, сільського хореографічного молодіжного колективу, Марти Мігдали, Анжеліки та Вікторії Ігнатьєвих. Звеселив усіх піснею «У нас сьогодні свято» педагог Григорій Пискливець, а найповажніша учасниця концерту Оксана Королик задушевно виконала власну пісню, присвячену селу Петриків.

Концерт майже закінчувався, аж почувся грім, небо розітнула блискавка і, наче освячення з Небес, ринув довгоочікуваний благодатний дощ. Він щедро напував землю, а завбачливі люди розкрили парасолі та з іще більшою насолодою продовжували слухати віночок українських мелодій у виконанні Уляни Білас. А учасники гурту «Настасівські музики» виконали кілька весільних пісень.

Після дощу свято продовжилося. Свої найкращі твори виконали музиканти муніципального духового колективу «Оркестра волі», а до глибокої ночі не змовкала музика та спів народного ансамблю народної музики «Настасівські музики».

Джерело: Подільське слово.