Я встала з інвалідного візка після другої процедури у Тернополі, – фельдшер Галина Бібік

Переселенка з Донеччини, інвалід першої групи разом з лікарями поборює страшну хворобу.

Лихо одне не приходить

– Це було як сон… Я не вірила, що таке може бути саме зі мною, думала, що залишусь інвалідом на все життя… А тут все так повернулося на краще…Тьху-тьху… – 53-річна Галина Йосипівна Бібік, фельдшер з Макіївки, мати трьох дітей, витираючи сльози, розповідає мені, на перший погляд, неймовірну історію свого життя.

– Працювали з чоловіком у Макіївці, троє дітей маємо. Двох дорослих синів і одну «квіточку», наймолодшу – Марічку. А як у 2014 почалася війна, все що мали, там залишили. Збиралися швидко. Що могли взяти із собою з тим і приїхали. Оселилися в Калуші Івано-Франківської області. Стрес страшний пережили. Чоловік у мене сердечник, інвалід другої групи, інфаркт переніс, але якось собі раду давали. Хоча непросто було на новому місці. Але дякувати добрим людям, як могли, йшли нам назустріч… Та, як кажуть, лихо одне не приходить. Не досить того, що втратили рідну домівку, так ще одна біда не минула нашу сім’ю.

Галина Бібік

Так ось, одного разу узимку ми з чоловіком та Марічкою поїхали на каток. Раптом чую, щось мені важко стало в одній нозі, болі з’явилися. Потім, через деякий час, все гірше і гірше, ніби хтось ноги перев’язав. Пішла до лікаря. Рентген, томографія… Виявили 2-3 ступінь коксатрозу.

Болі були нестерпними. Я відчувала, що суглоб погано рухається,  просто не могла ставати на ноги. Тривале лікування нічого не дало. Більше того, я зауважила, що одна нога навіть стала коротшою за іншу. Перейшла на милиці, далі – інвалідний візок…Купу медикаментів перепила. І пішло, –  печінка почала боліти, мучилася два роки на інвалідному віку. Це було жахіття. Я не спала тижнями, місяцями, усе боліло. Суглоби, як показали знімки, просто знищувалися на очах, ніби хтось їх поступово  відгризав…

– І тоді мені порадили поїхати до Тернополя,  у хірургічне відділення поліклініки другої міськлікарні, сюди, де ми зараз з вами розмовляємо, – каже Галина Бібік.

«Колись у таких випадках ми були безсилі, а нині – беремося за лікування…»

Лікар хірургічного відділення поліклініки Тернопільської міськлікарні номер 2 ортопед-травматолог Вадим Леонідович Кравчук гортає історію хвороби Галини Бібік.

– Пацієнтка звернулася до нас у вкрай важкому стані, –говорить лікар. – Третя стадія коксатрозу… Ми фактично колись відправляли таких пацієнтів з рекомендацією робити операцію, замінювати суглоби на ендопротези.

– Але не кожен напевно, на таку дороговартісну операцію може наважитися?

– Ото й воно. Так ось, кажу, ще буквально рік тому, коли до нас приходили хворі, ми їх умовно ділили на дві категорії – тих, яким можна було б чимось допомогти і тих, яким, на жаль, допомогти не можемо, крім ендопротезування. Пацієнтам говорили і говоримо правду, що – можемо, а що – ні. Наприклад, коли друга стадія атрозу чи коксатрозу це одне, ще можемо вилікувати, стабілізувати, але вже як третя, то казали, що ми тут безсилі. Просто говорили: не тратьте гроші на дорогезні імпортні препарати, це вже нічого не дасть…

– І як на це реагували хворі?

– Так як… Люди просились, щоб щось порадити їм, якось допомогти. І ми їх розуміли. Це ж сотні кілометрів проїхали, просто просяться, щоб чимось допомогти. Тому ми шукали методи, які навіть таким пацієнтам могли б полегшити життя. І ось, мені довелося побувати у травні минулого року на фаховій конференції у Греції. Це була міжнародна конференція із проблем сучасного лікування. Серед іншого активно обговорювалась методика PRP – ін’єкційна терапія збагаченою тромбоцитами плазмою крові пацієнта, яку ми у себе, в Тернополі поступово впроваджували. І ось, я там, у Греції зустрівся із своїми старими знайомим, колегами з Інституту травматології та ортопедії з Києва. І вони сказали, що у себе беруться за лікування третього ступеню атрозу чи коксатрозу.

Певний час ми вивчали їхню методику. А згодом, вже маючи досвід ліування хворих за допомогою плазми їхньої крові, ми поступово почали застосовувати метод PRP-терапії із використанням гіалуронової кислоти.

Лікар, ортопед-травматолог Вадим Кравчук, який успішно освоїв операції з використанням PRP-терапії

– У чому суть цієї процедури?

– Ми вводимо плазму крові пацієнта у суглоб разом із згаданою кислотою. Це покращує кровопостачання, а гіалуронова кислота, зокрема, змащує, сприяє регенерації хряща. Ефект подвійний. Якщо приймати саму гіалуронову кислоту, то це дуже обходиться пацієнту дорого. Але ми тих 2 мл гіалуронової кислоти з шприца змішуємо із власною кров’ю пацієнта, виходить разом 4-6 мл, тобто, солідна економія коштів, але головне – позитивний ефект. Рівне, Івано- Фанківськ, Коломия, я вже не кажу про Тернопільщину, – їдуть до нас люди з різних місті сіл, один одному кажуть про добрі наслідки лікування. Так що, нині приймаємо і так званих, «запущених» пацієнтів, таких, як Галина Бібік, яка сьогодні приїхала до нас на чергову процедуру…

«Це була моя остання надія. І доля мені усміхнулася…»

– Так ось, я зателефонувала у Тернопіль і розповіла про свою ситуацію, – продовжує розповідь Галина Бібік. – Записалася у чергу, приїхала сюди. Оглянули мене ортопеди-травматологи Вадим та Святослав Кравчуки, була на прийомі і в завідуючого хірургічним відділенням Олега Зіновійовича П’ятнички. Ситуація була досить складною, сказали, що це такий прогресуючий розвиток хвороби від стресу, можливо.

Вирішили лікувати мене PRP-терапією із застосуванням гіалуронової кислоти. І знаєте, одразу ж, після першої процедури, коли приїхала додому, мені стало легше. Я тоді вперше за багато місяців почала нормально спати. Яке це блаженство – просто нормально виспатися! Я ж не могла перед цим повернутися на ліжку. Кожен рух викликав біль у всьому тілі, це була цілодобова мука. А вже після другої процедури я вперше …стала з інвалідного візка. Це було просто диво, я плакала від радості, донечка, чоловік теж, всі були неймовірно розчулені до сліз. І це пройшло всього- на-всього два тижні, як я звернулася сюди і ось, таке покращення! – каже Галина Бібік за кілька хвилин перед черговою процедурою.

«Головне, виявити причину болю..»

– Кожного пацієнта, який приходить до нас, приводить сюди біль, – каже кандидат медичних наук, завідувач хірургічним відділенням поліклініки Олег П’ятничка.

Завідувач хірургічним відділенням, кандидат медичних наук Олег П’ятничка

– От, говорить нам пацієнт, що його болить нога. А причина може бути різною – стан судин, нервової системи, запалення м’язів, суглобів, захворювання хребта. Причина може бути саме там. Тому, потрапляючи до нас, ми хворому передусім, ставимо діагноз і тоді вже назначаємо лікування. Чи це буду я, чи ортопед, чи вертебролог, спеціаліст по хребту. Тобто, не треба слухати сусідку, якій щось помогло те і те, що може бути вам протипоказано. Тільки консультація із лікарем, спеціалістом, – каже Олег Зіновійович.

– А ще, часто приходять до нас і жаліються на болі в ділянці тазу, – вступає у розмову ортопед-травматолог Святослав Кравчук.

Лікар, ортопед-травматог Святослав Кравчук

– А під час детального обстеження виявляється, що проблема не тільки в кульшових суглобах, а проблеми виявляємо у попереково-крижовому відділі хребта. Використовємо тут і комп’ютерну і магнітно-резонаснсу томографію, і голкотерапію, і масажі, і санаторно-курортне лікування. А за необхідності – PRP-терапію, коли вводимо плазму власної крові пацієнта разом з гіалуроновою кислотою, скажімо, у міжхребцеві диски, які у своїй структурі мають таку ж тканину, що кульшові суглоби, колінні, плечеві. Так що, ця ділянка попереко-крижова у нас теж добре освоєна для подібних процедур, – констатує Святослав Кравчук.

Лікарі Вадим та Святослав Кравчуки обговорюють майбутню операцію з використанням PRP-терапії 

– Я хотів би застерегти, що, як це і не прикро говорити, існує так звана «псевдо PRP», коли беруть кров, вона відстоюється, або звичайною низькооборотною центрифугою користуються і тоді дають ін’єкції. Буває й таке, бо не кожен медичний заклад може  придбати таку дороговартісну центрифугу, щоб робити те, що наприклад, ми робимо, враховуючи діагноз кожного пацієнта.  А ми ж все це застосовуємо у залежності від стадії захворювання, враховуємо різні фактори, скільки має перебувати кров у центрифузі, щоб вийшла саме так фракція плазми, яка ефективна для хворого. Це саме стосується і підбору гіалуронової кислоти, отієї змазки. Треба зважати на сам характер захворювання, тут не може бути шаблону – колоти, як на конвеєрі всіх пацієнтів і все.  Тобто, ми використовуємо згаданий метод тільки в конкретних випадках, у залежності від діагнозу пацієнта, – стверджує лікар Вадим Кравчук.

Медичні інновації плюс здорове харчування

– А скільки, скажімо, пацієнтів за останній рік пройшли курс лікуванням PRP- терапією у відділенні, яке Ви, пане Олеже, очолюєте? – звертаюсь до завідуючого хірургічним відділенням Олега П’ятнички. – Загалом, це – понад 1 тисяча пацієнтів з різних областей України. Хворі переконалися, що такий метод досить ефективний для зміцненні кісток, сприяє загоєнню ран, внутрішньосуглобовому відновленню гіалуронової кислоти, має знеболювальну, протизапальну та антибактеріальну дію. Узагалі, PRP-терапія стимулює процес регенерації,  сприяє швидкому вирішенню запального процесу.

– А сама процедура болісна?

– Ні, це звичайний укол. Плазму вводимо у пошкоджений м’яз або безпосередньо в суглоб. Кожна з таких ін’єкцій сприяє запуску процесів саморегуляції тканин, починається стимулювання утворення необхідних компонентів для відновлення їхньої структури.

Лікар, ортопед-травматолог Вадим Кравчук

– Невже PRP – метод, це така собі панацея від низки хвороб, з якими переважно звертаються до лікарів-ортопедів?

– А ніхто і не каже, що це абсолютна панацея. Ми просто переконалися і це стверджують інші лікарі в Україні та за кордоном, що такі медичні інновації – справа дуже і дуже ефективна.

– А що ж, все-таки, робити, аби не допуститися до такої ситуації, коли вже потрібне втручання лікарів?

– Безумовно, гіалуронова кислота разом із плазмою крові стимулює гнучкість, рухливість, еластичність суглобів людини.

Це беззаперечний факт. Але варто пам’ятати, що ця речовина продукується також і з природних джерел. Передусім, це – м’ясні продукти та страви, тушковане чи відварне м’ясо з хрящами, м’ясний бульйон, холодець. У цьому переліку і продукти з високим вмістом крохмалю, зокрема, картопля, буряк, редька, патисони. А ще – гречка, сочевиця, кукурудза, горох, квасоля, соя. Тож це треба враховувати, аби поповнювати запаси організму гіалуроновою кислотою, яка, повторюю, відіграє важливу роль в життєдіяльності людини, зокрема, у нормальному функціонуванні опорно-рухового апарату.

– Правду ж кажуть, що ніщо не може так відновити клітини, як сам організм, але йому іноді просто треба допомогти у цьому, дати своєрідний поштовх, чи не так?

Лікар Вадим Кравчук йде в операційну

– Саме так. Тобто, якщо вже так сталося, що людину спіткала хвороба із відповідним діагнозом, то PRP- терапія разом із гіалуроновою кислотою є чи не найефективнішим методом у такому випадку. Важливо й те, що така методика прекрасно поєднується із традиційними лікуванням травами, використанням протизапальних препаратів, фізіотерапії, масажу, спеціальних вправ під час фізичної реабілітації.

– Саме такий метод дозволяє поповнити запаси суглобової змазки, підвищити її в’язкість, поліпшити рухливість суглобу і запобігти подальшій руйнації хрящової тканини. Принаймні, на прикладі своїх історій хвороб та одужання, у цьому переконалися наші пацієнти, в тому числі й Галина Бібік, яка сьогодні проходитиме третю за рахунком процедуру PRP-терапії, – сказав на завершення зустрічі кандидат медичних наук, завідуючий хірургічним відділенням поліклініки Тернопільської міськлікарні номер два Олег П’ятничка.

Лікар, ортопед-травматолог Вадим Кравчук, лікар УЗД Оксана Дацко та медсестра Наталя Ляхович в операційній під час процедури з використанням  PRP-терапії

…Ось вона, Галина Бібік, лежить на операційному столі. УЗД-лікар приставляє пристрій до кульшового суглобу пацієнтки. Лікар-ортопед Вадим Кравчук уважно дивиться на монітор, обмінюється  кількома фразами із колегою.

За мить, шприц, наповнений життєдайним для суглобу коктейлем із плазми крові та гіалуронової кислоти через тонесеньку голку вводить необхідну кількість речовини в один суглоб, згодом – в інший. Усе. Процедуру завершено.

Лікарі допомагають пані Галині підвестися. Вона, усміхаючись їм, дякує і, ледь опираючись на милиці, виходить з операційної.

А там, біля порогу – її донька, Марічка. Кидається до неї й цілує. – Тебе не боліло, мамо? – Ні, донечко, – каже жінка, обнімаючи дороге дівча. Вони двоє ідуть коридором на вихід.

Шестикласниця Марічка, дочка Галини Бібік цілує маму після успішних процедур з використанням PRP-терапії

…Можливо ось так, десь зимового дня, там, у Калуші, залишивши вже непотрібні милиці,як вже непотрібне їй інвалідне крісло, Галина Бібік візьме за руку Марічку й піде з своїм чоловіком на місцевий каток. А вже там ковзани понесуть кожного з них назустріч морозному вітру. Й пружно і легко, тримаючись за руки,  вони троє синхронно відштовхуватимуться від льоду. Підставлятимуть розпашілі від морозу обличчя сніжинкам, як нині, коли, вона, жінка,котра завдяки вірі та вчасній допомозі лікарів підставляє обличчя  зірваним вітром пелюсткам вишні у цю весняну днину в Тернополі, де повернуто їй радість та надію на повне одужання…

Снітовський Олег

Терен