Занадто акустичне місто в Блакитній Галілеї, або Тернопіль в художній літературі

Яким місто Те/Та залишилося в художній прозі? Як його бачили письменники? Що їх приваблювало чи відштовхувало у різні часи? Як оцінювали: хвалили, ґанили, підсміювалися, живописали його місцеві, заїжджі, ті, що були в місті довго, порівняно довго і зовсім коротко? Якими були люди Тарнополя австрійського і Тернополя радянського, українського, польського, жидівського? І яким було людське муравлисько, його ходИ, хідникИ, площі, вулиці, ринки, городцІ й горОди, камениці, брами. Такі суб’єктивні óбрази місТа Те можуть бути цінними для літературознавців, істориків, і для сучасних тернополян. Бо містять у собі уже недоступну для нас реальність і досвід живих людей, атмосферу міста. Щось таке, чого не знайдеш у інших джерелах. І до чого можна доторкнутися, відчути, побачити, уявити, прочитавши тексти про Тернопіль: нариси/образки, новели, більші й менші оповідання, повісті й романи… Захоплені, розчаровані, їдкі, іронічні, милі, упереджені, підкреслено нейтральні… Професійні і аматорські, ґеніяльні і пересічні. Та всі для нас цінні. Отже, почитаємо, поцитуємо, порозважаємо про Тернопіль, позичивши художньо виписаних образів.