Яку виставку підготували тернополяни на сторіччя Червоного Хреста в Україні?

100-річчя утворення Червоного Хреста України відзначають в усій державі. В Тернополі серед заходів також представили тематичну виставку в обласному краєзнавчому музеї.

Філателістичну підбірку підготував Юрій Ковальков, свої набутки показала найстаріша первинна організація Червоного Хреста в області — Тернопільського локомотивно-моторвагонного депо.

Голова обласної організації Товариства Олександра Бригадир розповідає, що Червоний Хрест допомагає органам державної влади в гуманітарній сфері, зокрема, одиноким та похилим. Щоправда, — відзначає співрозмовниця, — півтора роки тому діяльність організації змінилась, адже скоротили патронажну службу. Але робота продовжується, допомагають волонтери та спонсори з Нідерландів та Німеччини.

До речі, їхні представники побували і на святкуваннях. Із Німецьким Червоним Хрестом тернопільська організація почала співпрацювати з 1998 року. Голова міжнародної служби Товариства Удо Пфістнер розповідає, що разом втілюються проекти у з Тернополі, Збаражі, Чорткові. Німецька організація допомагає утриманню частини патронажної служби, комп’ютерами, організовує різноманітні тематичні зустрічі.

Історію Червоного Хреста у світі та Україні на філателістичних матеріалах – марках, картмаксимумах, конвертах, листівках розповів тернопільський колекціонер Юрій Ковальков. Інтерес до такої тематики у нього виник ще двадцять років тому через те, що вона перетинається із головним зацікавленням філателіста – нобеліаною.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста в 1863 році в швейцарській Женеві заснував Анрі Дюнан. Він став лауреатом першої Нобелівської премії миру разом із Фредеріком Пассі «За внесок в мирну співпрацю народів». Комітет тричі ставав лауреатом цієї премії — «За діяльність із поліпшення становища військовополонених»; за діяльність в роки війни, яка повернула значення основоположним принципам солідарності людства, ототожнивши життєві інтереси народів і потребу в примиренні; та в соті роковини свого існування.

— Побачене під час битви при Сольферіно (найбільша битва австро-італо-французької війни) так вразило Анрі Дюнана, що повернувшись у Швейцарію, він написав книжку «Пам’ять Сольферіно», де виступив за створення добровільних організацій для медичної допомоги пораненим солдатам. Крім того, закликав розробити міжнародні договори, що гарантують нейтралітет і захист поранених на полі бою, а також медиків та польових лікарень. Відтак у Женеві сформували комітет, який розглянув  пропозиції Дюнана, пізніше цей комітет назвали «Міжнародний комітет Червоного Хреста», який став засновником Руху Червоного Хреста. Основним завданням його стало забезпечення дотримання воюючими сторонами положень Женевських конвенцій та Додаткових протоколів до них. До речі, мотто Червоного Хреста — tutti fratelli перекладається «всі ми брати».

Пан Юрій показує лист 1918 року, відправлений із концентраційного табору в США. Колекціонер пояснює, що Червоний Хрест допомагав військовополоненим підтримувати зв’язок зі світом. Представлені й матеріали, що розповідають про діяльність Товариства в Україні, зокрема, листівка, присвячена повстанській армії, де зображені медсестри. Окрема частина експонатів показує лікарів Товариства – приміром, бачимо видатного хірурга, вченого, котрий підтримував цей рух Миколу Пироговова;  Флоріс Найтінгель — британську медсестру часів Кримської війни, котра зробила медсестринство професією. Ще одна цікава частина збірки — поштово-благодійні випуски із подвійним номіналом – кожен, хто купує таку марку, оплачує послуги пошти та жертвує на Червоний Хрест.

Інша частина експозиції розповідає про діяльність найстарішої первинної організації Товариства Червоного Хреста в області. На виставці представлені матеріали, що розповідають про неї – фотографії, похвальні грамоти, стаття. Особлива гордість — медаль імені Н. Пирогова, адже Тернопільська первинна організація Тернопільського локомотивно-моторвагонного депо єдина на Львівській залізниці нагороджена нею. Голова організації Антон Вацик розповідає, що відзнаку отримали за те, що в 1988 році за два дні працівники депо здали 100 доз крові для жителів вірменського Спітака, де стався землетрус. Ця медаль — найвища нагорода від Червоного Хреста УРСР. До речі, мій співрозмовник очолює організацію вже 52 роки і був серед ініціаторів її створення. Пан Антон — почесний донор СРСР та України — здавав кров 52 рази. Він  нагороджений нагрудним знаком ім. Н. Пирогова.

Анна Золотнюк.