Як двоє тернополян вперше “застопили” поліцію закордоном
Продовження нотаток з подорожі у Скандинавію від тернополянки Марти Мисак. Початок — ТУТ (“Тернополяни розповіли лайфхаки, як провели 24 дні у Скандинавії за 250 євро на двох”), ТУТ (Факти про Данію, які з’ясували та підтвердили в місцевих жителів тернополяни Марта Мисак та Ілля Ковальчук), ТУТ (“Тепер ми бачили все!”: подорожуючи в Осло, за два дні тернополяни витратили нуль гривень”) і ТУТ.
14 день… і ми вирушаємо в Одду (потрачено 6€)
⠀ Спочатку нас підібрали жінки з Норвегії. Одна з них об’їздила всю Північну та Південну Америку автостопом, працювала 3 місяці на плантаціях марихуани в Каліфорнії та безкоштовно жила по декілька місяців в різних «хіппі об’єднаннях». Як було це все цікаво слухати!
⠀ Після них, ми близько 1,5 години стопили машину, і накінець-то зупинився чудовий чоловічок, який прямував на риболовлю.
⠀ А до місця призначення нас довезла супер мила пара із Канади, які живуть в Норвегії. По дорозі ми зупинялися в класних місцях, крали яблука на фермах та слухати цікаві історії про їхні пригоди в Африці. Довезли нас до самого будиночку, в якому ми мали жити.
⠀ Наш каучсерфер живе в невеличкому будинку, оточений високими горами. Сам він займається карате близько 35 років, має вдома 2 котиків та багато музичних інструментів.
⠀ Вечір ми провели за смачним рисом, крафтовим пивом та цікавими розмовами…
⠀ А о 5:30 ми проснулися, щоб вирушили в «супер туристичний» похід на Trolltunga.
І це похід.
⠀ Trolltunga – пішохідний похід до скалистого виступу на горі Ск‘єґґедаль. А коротко кажучи – місце для інстаграмних фото. І саме через це ми дуже скептично до цього відносилися і до останнього моменту вагалися, чи іти. Адже найменше чого ми хотіли – це поєднання дикої природи і туристів в погоні за фотками.
⠀ Однак погода була чудовою, і ми вирішили підніматися.
⠀ І те, що ми побачили, дуже перевершило наші сподівання…
⠀ Добратися можна двома способами з міста Одда: shuttle bus (ціна 30€; довозить до початку маршруту, і потім назад в місто) або ж громадським транспортом (ціна 3€; довозить за 5км до початку маршруту, в одну сторону). Вибрали ми, звісно, 2-й варіант. За автобус ми не платили, бо водій не приймав карточку, і просто сказав, щоб заплатили якось іншим разом. Доїхавши до кінцевої, ми просто застопили людей і доїхали з ними до початку маршруту. Ось так ми зекономили 30€.
⠀ Нас чекали 30 км гірської дороги. І це було супер складно. Спочатку ти підіймаєшся 4 км по асфальтованій дорозі (можеш скористатися іншим shuttle bus для лінивих китайських туристів, заплативши 7€), потім наступний кілометр ти прямуєш прямо по хребту, 6-8 км ти карабкашся по скелястому камінню вгору і стараєшся не полетіти вниз, вся наступна дистанція наповнена величезними перевалами, кам’яними мостами, спусками та підйомами. І єдине, що ми можемо сказати – це надзвичайно красиво. Картинка змінюється кожну хвилину… ти підіймаєшся вгору, не бачачи, що за горизонтом, а там – неймовірні гірські озера, водоспади. Спускаєшся до перевалу – і ти вже оточений скелями, і усвідомлюєш, наскільки ти мізерний. А потім знову піднімаєшся – і стоїш на рівні з цими величезними просторами, з цими гіганськими горами. А скільки льодовиків! А як прекрасно пити гірську воду звідусіль: річок, озер, водоспадів!
⠀ Ледве доходячи останній кілометр, у тебе захоплює дух від побаченого. Ніби це десерт, який ти так довго чекав.
⠀ І вражає зовсім не туристичний «язик троля», а краєвиди, які відкриваються згори.
⠀ Ми навіть не збагнули, як пройшло 4 години, які ми провели, сидячи на горі. Це було неймовірно!
⠀ Верталися майже одні, адже всі повтікали раніше. І це було надзвичайно чарівно. Ніби це все для нас!
⠀ Дорога назад була важчою, і ми зрозуміли, що в такі походи краще брати хороше взуття, а не легкі кросівочки.
⠀ На весь похід у нас пішло близько 13,5 годин (разом із часом на горі).
⠀ Спустившись до парковки, ми відразу застопили жінку, яка довезла нас до самого дому. Ноги після такого походу в нас просто відмовляли.
⠀ Важливо пам’ятати, що в таких походах дуже важливо не тільки йти до кінцевої точки, а насолоджуватися всім навколо! Наш каучсерфер, на жаль, мав інших гостей, тому ми наступну ніч ночували в палатці. Яку поставили просто в 200м від його дому. Це було дуже романтично: гори, зорі, водоспад.
Потрачено близько 10€.
⠀Коли ми проснулися в Одді в наметі, розпочався дуже сильний дощ. Але у нас не було вибору, тому ми замоталися в дощовики та пішли на трасу. Стояли на зупинці, коли бачили машину з повотороту, вибігали і стопили, потім ховалися назад… такі собі веселощі.
⠀За хвилин 10 зупинилися дівчата з Німеччини, які вже місяць подорожують у своєму міні-будиночку на колесах. Ми лягли на ліжка та просто відпочивали.
⠀Дощ ставав ще сильнішим, ми зробили паузу, поїли, і стопили далі.
⠀Наступними зупинилися 2 прекрасні чоловіки з Аргентини, які приїхали на climbing в Норвегію. Стільки цікавих та незвичних історій, аргентинська музика!
⠀Вони їхали в Осло, в свої апартаменти. Наближався вечір, а нам не дуже подобалася перспектива опинитися у великому місті, адже намет ми там точно не розкладем.
І тут, від них лунає пропозиція переночувати в їхніх апартаментах. А ми шо? Погодилися звісно.
⠀Такої величезної та багатої квартири в серці Осло на здачу ми ще не бачили: 5 кімнат, величезний балкон з диванами, засервірований стіл, повно їжі, яку ти можеш використовувати і повно всього іншого
Ми там переночували, поїли та вирушили далі.
⠀17 день: на трасу виїхали безкоштовно громадським транспортом
⠀Першого, кого ми зупинили, був старший чоловік, який нас провіз км 40. І тут найцікавіше: коли ми виходили з його машини, він просто дав нам 500kr=50€. Ми звісно відмовлялися, але він дуже наполягав, пояснюючи, що любить інвестувати в подорожі. Це було таке щастя…
⠀Наступним зупинився чоловік, який викладає в школі та паралельно займається проповідуванням християнства. Я ніколи не могла подумати, що наше спілкування буде настільки цікавим, і на різноманітні теми: релігія, філософія, психологія, метафізика.
⠀Наставав вечір, а нам ніхто не зупинявся. Ми вже подумали розкладати намет, однак вирішили ще 10 хв зачекати. І тут з’являється невеличка фура із узбекистанцем, і словами : «на рускі панімаєш?». Який ж він був веселий, і співав, і про життя розказував, і про мрії…
⠀В Стокгольм він нас привіз в найбільш кримінальний район Rinkeby.
Спершу, було дуже страшно, ніби ми в якомусь Брукліні… або в Сомалі. Ми були єдині білошкірі там, і абсолютно всі обводили нас поглядом. Але потім, ми зрозуміли, що саме там бурлить життя. Ми дуже скучили за таким, провівши 16 днів з педантинчним скандинавським населенням.
⠀Це була 00:00 ми пішли на метро та поїхали до нашого хоста…
18-21 дні подорожі — в Стокгольмі
Транспорт. Пересувалися ми завжди безкоштовно. В метро турнікетна система, контроль ходить лише в час пік, а біля входу сидить лише продавець білетів, якому все одно. Тому – заходиш в метро, дивишся по сторонах, чи нема контролю, запитуєш в людини, чи можна пройти в турнікеті разом із нею (або просто проходиш за людиною) і все.
⠀ Гостювали ми в чудового хлопчини, який живе разом із своєю дівчиною (яка, на жаль, тоді була в іншому місті) та двома жирними котами.
⠀ Його помешкання в мінімалістичному скандинавському стилі: білі стіни, дерев’яні старі меблі та зелень. Сама квартира стара, але з сучасним ремонтом. І це просто любов! У нього було безліч різних вінілових пластинок, які ми прослуховували. А ще він 4 місяці ходив по Англії з наметом. І це вражаюче!
⠀ Весь день він з нами гуляв та показував найкрасивіші куточки в місті.
⠀ В Стокгольмі існує ряд безкоштовних музеїв. Ми вибрали Modern art museum та Architecture and design museum.
⠀ При музеях існує величезна відкрита бібліотека з сотнями книг про сучасне мистецтво та архітектуру, де ти годинами можеш просто сидіти та читати. В музеї СМ можна побачити витвори таких художників як Пікассо, Далі, Уорхол, Дюшал, Матіс, Малевич тощо. Ми були у великому захваті.
⠀ Старе місто Стокгольма разом із його тоненькими вуличками, похилими кольоровими будиночками дуже сподобалося, однак перебувати там довгий період часу не хотілося, через величезну кількість туристів.
Central city взагалі не вразив. Дуже схожий до Києва, де всі біжать за грішми, де немає спокою.
⠀ Нам дуже полюбилися житлові райони, віддалені від центру. Вони дуже затишні, оточені лісами. Саме там живе затишне скандинавське життя, в спокої, з природою. Там люди були щасливішими.
⠀ Ціле місто — на воді, і це дуже красиво. Стара архітектури, мости.
⠀ Ввечері ми разом готували їсти та дивилися Сімпсонів, Друзів. Було так добре…
На останні дві ночі в Стокгольмі ми переселилися до однієї чудової дівчини. Як гарно в неї вдома: повно музичних інструментів, чарівний балкон, по всій хаті фото її батьків фотографів.
⠀ Вона нам готувала дуже смачні страви, десертики. І саме з нею у нас були найатмосферніші вечори… дуже зійшлися.
⠀ Багато гуляли, знайшли безліч прекрасних місць та районів у місті.
⠀ В останній вечір знову організували зустріч в Каучсерфінгу, на яку прийшло 5 чоловік. Заробили 50€.
⠀ Також дізналися гарний лайфхак, як доїхати на величезному круїзному лайнері з Стокгольму в Прибалтику всього за 25€.
⠀ Спершу ми планували продовжити нашу подорож по Прибалтиці, але зрозуміли, що нас підганяє час, а на неї потрібно було як мінімум ще два тижні. Але, незважаючи на це, ми все одно дізналися, як це зробити бюджетно!
Ціна на білет в каюті вартує 100€, однак її місткість 4-ро чоловік. Тому все, що потрібно зробити: знайти людей. І ми спробували: створили зустріч на каучсерфінгу «із Стокгольму в Прибалтику за 25€» та описали все. За декілька годин погодилося 4 людей. Ось і весь лайфхак.
⠀ Летіти додому вирішили в останній день. Найдешевші квитки були у Гданськ, які ми і купили. Ціна 17€ з людини.
⠀ Аеропорт в Стокгольмі знаходиться 90 км від міста і ціна на білет коштує близько 20€ з людини. Ми пішли іншим шляхом: половину дороги стопили, частину йшли. У нас була ціла ніч до вильоту, тому ми просто йшли близько 10 км вночі, і це було дуже романтично.
⠀ Поспали в аеропорті. На ранок були в Ґданську. Найкоротший наш політ – 50 хв.
Як ми вперше “застопили” поліцію
Приїхавши в Гданськ, ми зразу пішли на трасу. Автостоп у Польщі був більш легкий, машини зупинялися швидше. На жаль, англійською майже ніхто не володів, тому спілкувалися ми з людьми україно-польською. Великою проблемою на нашому шляху стали автобани, на яких категорично заборонено зупиняти. Однак нам не було куди діватися. І тут цікавинка: стоїмо на обочині автостради, нам зупиняється машина, ми на радощах біжимо, і тут, включаються мигалки, і з вікон ми чуємо : «Документи!». І зразу було видно, що нам загрожував штраф. Майже завжди в таких ситуаціях рятує “включити дурака”. Я на посмішці та англійською (що не менш важливо, адже держслужбовці в Польщі володіють англійською на дуже низькому рівні, і встрягати в дискусію на мові, яку вони не знають, просто не можуть і не хочуть) подякувала, що вони нам зупинилися, пояснивши, що людина, яка нас підбирала просто висадила нас на трасі, і попросила довезти нас до заправки (місця, де дозволено стопити). Вони були в легкому шоці, але через 3 хв розміркувань посадили нас в машину і відвезли км 20 до заправки. Ось так, ми вперше застопили поліцію.
В Польщі, майже вся патрульна поліція працює під підкриттям (їздять на цивільних машинах, без мигалок) і за секунду часу, як трансформер, може перетворитися в службову машину.
Згодом нас підібрав чоловік, який слухав польський реп, курив марихуану та возив нас по колу хв 30. Але йому просто бракувало спілкування. На щастя, ми все-таки доїхали до Варшави. Були дуже втомлені, тому взяли білет на flixbus до Перемишля (15€ на двох). З Перемишля маршруткою добралися до кордону (1,5 € на двох). Перейшли кордон пішки за 5 хвилин. Це, до речі, наш улюблений вид переходу кордону, адже він економний та дуже швидкий! І от — ми в Україні. Взяли автобус до Львова (80 грн на двох). На бла-бла-карі доїхали у Тернопіль (160 грн на двох). Дорога з Ґданську у нас зайняла рівно добу. З Варшави до кордону ми їхали через ніч, тому навіть встигли виспатися.
Ось так закінчилася наша подорож.⠀
Коментарі вимкнені.