Чим здивує гончарський фестиваль у Тернополі?

Виготовити козацьку люльку, навчитись гончарити, придбати авторські вироби — це не повний перелік того, що ви зможете зробити на Третьому фестивалі «Не святі горшки ліплять».

Відбудеться він 18-21 липня у парку імені Тараса Шевченка біля літньої сцени. Організаторки цьогорічного фестивалю — тернополянки Уляна Андрійчук, Уляна Джигринюк і Катерина Подтабачна.

— Щоразу думаємо, що наступного року не братимемось за фестиваль, але беремось… — усміхається Уляна Андрійчук. — Це важка робота, але вона того варта. Два перших фестивалі ми організовували із Уляною Джигринюк, а цього року до нас приєдналась Катерина Подтабачна. Саме вона запропонувала написати проект фестивалю та подати його на розгляд Міністерства молоді та спорту України. Він пройшов відбір і ми отримати фінансування від держави. Крім того, маємо підтримку від тернопільської школи народних ремесел і міської ради, підприємців, тож фестиваль буде масштабнішим, ніж у попередні роки.

— Вхід на «Не святі горшки ліплять» — безкоштовний. Усі чотири дні фестивалю будуть насичені подіями та розвагами з ранку до вечора. З четверга розпочнуться майстер-класи від гончарів. З п’ятниці діятиме ярмарок, на який зберемо українських народних майстрів, — розповідає Уляна Джигринюк. — Завершимо «Не святі горшки ліплять» в неділю. У цей день виступить ансамбль народного співу й танцю, усіх, хто забажає, навчатимуть автентичних українських танців.

Цікавинкою фестивалю стануть презентація борщівської вишиванки із колекції Віри Матковської та майстер-класи від Школи борщівської народної сорочки. На заході представлятиме себе факультет мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету, тож у тих, хто зацікавиться гончарством, буде нагода розпитати про освіту.

Серед оригінальних розваг — бої глиною, арт-терапія, лекторій від досвідчених гончарів, ряд майстер-класів. Зокрема, можна буде створити козацьку люльку, навчитись основ фляндруванння — малюнку кольоровою рідкою глиною, і звісно погончарити. Буде багато видовищ — гончарі творитимуть наосліп, з’ясовуватимуть, хто з них виготовить найвищий виріб. Тема цьогорічного фестивалю — Трипільська культура, тож кожен майстер виготовить виріб, який перегукуватиметься з нею. Як і минулого року, колоритно буде ввечері — за дня гончарі творитимуть спільний виріб, а в ніч на неділю випалюватимуть його просто неба.

На фестиваль зберуться майстри з вісімнадцяти областей України, а також гончарі з Білорусі та Америки. Кожен привезе свої неповторні вироби. Приміром, другий рік поспіль на «Не святі горшки ліплять» приїздить скульптор Іван Братко з Америки. Упродовж цього фестивалю він творитиме скульптуру, працюючи з моделлю, тож це унікальна нагода спостерегти за процесом появи твору мистецтва. Майстер із Білорусі Сергій Молчан привезе свої мініатюрні — з ніготь — скульптури. Володимир Довган із Київщини знає, як виготовити пристрій з глини, який в рази збільшить басове звучання динаміків. Юрій Моравський зі Львівщини стеком створює такі візерунки на кераміці, що, здається, вона вишита.

     — Іноді молодь думає, що гончарі виготовлять лише макітри та куманці. Але це не так. Є альтернатива і майстри, котрі приїжджають на наш фестиваль, це показують, — каже Уляна Андрійчук.

— Недавно ми повернулись із Польщі, де з нами був двадцятирічний Назар Івашків, лауреат президентської стипендії. Поляки дивувались — як то він такий молодий і гончарить, — каже Уляна Джигринюк. — Гончарство — справа не для всіх, але ми дуже хочемо, аби якнайбільше людей могли її спробувати — на фестивалі, у школі народних ремесел, на шкільному гуртку. Творчість із глиною допомагає розчинитись у процесі та переглянути свої емоції. Вона розкриває особистість у різних напрямках. Мене надзвичайно надихає спостерігати за учасниками майстер-класів — сидять великі дядьки і тьоті й напружено щось ліплять, а потім не вірять, що ці вироби створили вони. Їхнє захоплення варте того, аби знову організовувати фестиваль!

Щороку на «Не святі горщики ліплять» збирається все більше учасників, і справа тут в атмосфері єдності й турботи одне про одного. Кожен майстер передає через вироби свої думки, почуття та емоції — гончарство, як музика, кажуть мої співрозмовниці. До речі, дві пані Уляни також працюють з глиною. Коли запитую, чи будуть представляти свої вироби, кажуть: якщо буде час, адже головне для них — добре зорганізувати дійство. Але кожна має до глини особливі почуття.

— Робота з глиною — це арттерапія, — каже Уляна Джигринюк.

 — Коли сідаєш за коло, забуваєш абсолютно про все, що тебе турбує, і втілюєш задум у виріб. До кінця не знаєш, що у вийде, але відчуття творення — ні з чим не порівняти, — розповідає Уляна Андрійчук.

Анна Золотнюк.