У 2023 році жодна громада моспатріархату на Тернопільщині не перейшла до ПЦУ
Протягом 2022 року на Тернопільщині активно відмовлялися від московського патріархату. Зі слів протоієрея Тернопільської єпархії ПЦУ Володимира Зубілевича, серед них громади таких сіл: Обич, Боложівка, Колодне, Дзвиняча, Піщатинці та інші. Ознайомитися з переліком громад, які перейшли до ПЦУ, можна на інтерактивній карті.
Загалом на території Тернопільської області нараховують 650 релігійних громад Православної української церкви. А це у вісім разів більше, ніж УПЦ (МП).
Якщо говорити за 2023 рік, то на Тернопільщині жодна з релігійних громад УПЦ (МП) не перейшла до ПЦУ. Про це редакцію повідомив протоієрей Тернопільської єпархії ПЦУ Володимир Зубілевич. Релігійні зміни відбулися лише у Свято-Миколаївському соборі, що у Кременці, після судових тяганин.
— Довгі роки релігійна громада Української православної церкви (МП) мала договорів про безоплатне користування святинею і відмовлялася від переходу до Православної церкви України. 12 лютого 2023 року термін договору завершився, тож парафіяни та священники мали залишити приміщення. Натомість вони не поспішали цього робити і намагалися продовжити дію договору. Зверталися до Міністерства культури та інформаційної політики України, однак отримали відмову, — розповів отець Володимир.
15 червня 2023 року Господарський суд Тернопільської області зобов’язав релігійну громаду «Парафію Святителя Миколая» повернути Миколаївський собор з келіями XVI-XVII століть загальною площею 1 756 квадратних метрів Кременецько-Почаївському історико-архітектурному заповіднику. Вони подавали апеляцію на рішення суду, але безрезультатно.
Кілька місяців судової тяганини і вже 30 листопада 2023 року на сесії Тернопільської обласної ради офіційно повідомили, виконавча служба з поліцією примусово повертає у власність держави Миколаївський собор.
— Хочу підкреслити, зробили ми це у законний спосіб. Ми виграли ряд судів, зокрема тернопільський, львівський та пройшли всі інстанції згідно з чинним законодавством і нарешті виконали виконавче провадження, — тоді зазначив ексголова Тернопільської ОВА Володимир Труш.
П’ятого грудня Верховний Суд України повторно зобов’язав релігійну громаду «Парафія Святителя Миколая» (МП) повернути Миколаївський собор Кременецько-Почаївському історико-архітектурному заповіднику. Повідомили у пресслужбі Міністерства культури та інформаційної політики України.
— Наскільки мені відомо, спецкомісія здійснювала інвентаризацію майна, що знаходиться в пам’ятці архітектури. Фахівці ретельно описували, опрацьовували та задокументовували всі предмети. Деяких предметів недорахувалися, собор не в найкращому стані, має згодом бути повний звіт, — розповідає Володимир Зубілевич.
Шостого грудня 2023 року у Миколаївському соборі міста Кременець вперше за 191 рік лунала українська молитва. Зі слів директора Кременецько-Почаївського історико-архітектурного заповідника Василя Ільчишина, це визначна подія.
— У 1832 році московити анексували Миколаївський собор. І ось після стількох років ми повертаємо своє, українське. Не віриться, але шостого грудня 2023 року ми тут всі разом молилися за українських воїнів у День Збройних Сил України, — наголосив пан Василь.
Представники Тернопільської єпархії Православної церкви України вже затвердили графік богослужінь. Проводитимуть їх щонеділі та у святкові дні.
Виселити не можна залишити?
Зі слів протоієрея Тернопільської єпархії ПЦУ Володимира Зубілевича, аналогічну ситуацію наразі спостерігають і з Богоявленським жіночим монастирем у Кременці.
— Будівля належить Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику. Монастир підпорядкований парафії Української православної церкви (МП). Третього вересня 2023 року в монастиря закінчився договір оренди, який був підписаний з 2018 року. Четвертого вересня до монастиря приїжджала спеціальна комісія, але залишити будівлю монахині відмовилися, — розповідає отець Володимир.
Наразі даним питанням займаються правоохоронні органи. Як тільки вдасться отримати всі відповідні рішення суду, Богоявленський жіночий монастир у Кременці звільнять від представників релігійної громади УПЦ (МП).
Площа усієї території складає 18 гектарів. Основна частина (86%) перебуває у комунальній власності, ще 10% – у приватній. Інші 4% – землі, які перебувають у державній власності або невідомі. Кременецька, Шумська громади та місто Почаїв потрапили до трійки лідерів Тернопільщини, де зареєстрували найбільшу кількість будівель, які належать УПЦ (МП).
— Бувають випадки, коли перехід від УПЦ (МП) до ПЦУ підтримують не всі члени релігійної громади. Вони залишають будівлі і зводять свої каплички на приватних територіях. Дехто навіть встановлює куполи. Але зареєструвати свою релігійну громаду вони не можуть, — пояснює отець Володимир. – Чому? Бо у грудні 2018 року Верховна рада України прийняла закон, який стосувався найменувань релігійних організацій, центри яких знаходяться на території країни-агресора. Під цей закон підпадає так звана Українська православна церква (МП). Цей закон вимагає від них перейменування. Тобто, вони мають називатися інакше. Наприклад, Російська православна церква України. І хто зараз погодиться зареєструвати церкву агресора? Тому вони так і залишаються без реєстрації, самі по собі.
Як церквам перейти
Релігійні громади, які досі перебувають під упорядкуванням Української православної церкви (моспатріархату), можуть перейти до Православної церкви України. За інформацією Тернопільської єпархії ПЦУ, все починається з ідеї найактивніших членів релігійної громади. Вони мають створити ініціативну групу та координувати подальші дії.
Голова ініціативної групи повинен створити реєстр членів релігійної громади. Тому варто подбати про те, щоб про формування реєстру дізналися всі члени громади. Інформувати їх можна в будь-який зручний для вас спосіб: соцмережі, місцева преса, вебсайт парафії.
— У деяких громадах ініціативна група обходила жителів села чи селища і роздавала опитувальники. Таким чином вони дізнавалися думку якомога більшої кількості людей та інформували про можливий перехід від УПЦ до ПЦУ. Люди мають розуміти, що без більшої кількості голосів ніхто не перейде. І перехід від УПЦ до ПЦУ – не рейдерське захоплення, — каже пан Зубілевич.
Після ініціативна група визначає день, місце та час проведення загальних зборів релігійної громади, на які запрошують всіх вірян церкви.
— Як тільки люди зійшлися, визначають голову та секретаря зборів. Кожен учасник громади має в опитувальному листі вказати свої дані та поставити підпис. Це своєрідне підтвердження присутності на зборах. А далі починають обговорювати питання щодо зміни юрисдикції – перехід від УПЦ до ПЦУ, прийняття статуту релігійної громади у новій редакції, зміну найменування релігійної громади, — розповідає Володимир Зубілевич. – Аби перейти від слів до підготовки документів, треба, щоб 2/3 осіб від загальної кількості присутніх проголосували «за». Крім вірян, на збори запрошують і священника, аби з перших вуст дізнатися його думку та чи планує переходити до ПЦУ. По завершенню треба завірити протокол загальних зборів і оновлений статут підписами обраного голови або секретаря.
Обидва документи треба затверджувати у трьох екземплярах (або в одному екземплярі та двох нотаріально завірених копіях). Наступний крок – це звернення до Тернопільської єпархії ПЦУ з проханням прийняти релігійну громаду до її складу.
— Релігійна громада пише прохання, на ім’я Митрополита Нестора, щоб їх громаду прийняли до складу Тернопільської єпархії. Далі вирішується питання щодо призначення настоятеля. Якщо священник переходить з УПЦ до ПЦУ, і громада його приймає, то все так і залишається. Проте бувають випадки, коли священники не готові відмовлятися від приналежності до УПЦ, і тоді Митрополит Нестор призначає релігійній громаді іншого настоятеля. Під час переходу незмінним залишається код ЄДРПО, представники релігійної громади та храм. Лише біля назви релігійної громади будуть писати не УПЦ, а ПЦУ. Релігійна громада з приставкою УПЦ перестає існувати. Вона втрачає сутність юридичної особи, — пояснює Володимир Зубілевич.
У Тернопільській єпарції ПЦУ виготовляють документи протоколів і списки зборів, статут нової громади, копію рішення про її утворення, аби подати документи в Тернопільську ОВА на імʼя очільника області на перереєстрацію релігійної громади.
Таким чином, протягом двох-трьох тижнів відбувається обробка документів в Тернопільській ОВА. Документи проходять юридичну перевірку і потім потрапляють на підпис керівнику обласної адміністрації.
— Коли зареєстрували статут, потрібно внести зміни до Єдиного державного реєстру. Після затвердження релігійна громада офіційно переходить до ПЦУ. Також в ОВА можуть відмовити у перереєстрації. Це пов’язано з недопрацюванням документів. Наприклад, у нас був випадок, коли ми на кількох документах не поставили підписи. Але все доробили і потім перереєстрували, — каже Володимир Зубілевич.
Якщо не всі згодні?
Та не всім релігійним громадам на Тернопільщині вдалося одноголосно прийняти рішення і перейти до Православної церкви України. Наприклад, є ті, де думки людей розділилися.
— Були випадки на Тернопільщині, коли релігійна громада зібралася на збори, але 2/3 від загальної кількості людей не проголосували за перехід від УПЦ до ПЦУ. Тоді вони склали і підписали документ про почерговість. На практиці це виглядає так: на 09.00 проводять службу для парафіян УПЦ, а вже на 12.00 приїжджає священник з ПЦУ і проводить службу для тих людей, які більше схильні до української церкви. Наразі таке практикують у храмі Воздвиження Хреста Господнього, що у Великих Загайцях на Шумщині, — повідомляють в Тернопільській єпархії ПЦУ.
Перехід має відбуватися поступово і бути комфортним для парафіян та священника.
— Громади, які перейшли до Православної української церкви можуть використовувати під час літургій та богослужінь ту мову, яку і використовували до цього. Ніхто не змушує на наступний день все перекладати українською мовою. Проте великим плюсом є те, що у більшості храмах, навіть московського патріархату, проповіді говорили та читали Євангеліє українською мовою. Тому для них це не так проблематично, як для храмів у Східній чи Південних регіонів України, — каже співрозмовник.
Храми, каплички та інші релігійні будівлі на Тернопільщині зводили за кошти прихожан і ніяк не за кошти московського патріархату. Тому, якщо релігійна громада вирішили перейти, то всі ці набудови переходять разом з ними до ПЦУ.
За інформацією Тернопільської єпархії ПЦУ, більшість храмів на Тернопільщині побудовані до 1991 року, тобто вони є пам’ятками архітектури національного значення або пам’яткою архітектури місцевого значення. Тобто, ніякі храми не належать УПЦ. Здебільшого це державні споруди, які просто надають в користування.
Коментарі вимкнені.