На Тернопільщині чоловік до смерті побив знайомого

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргузахисника обвинуваченого Богдана Т. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 3 травня 2024 року.

        Як встановлено судом, 21 серпня 2022 року, приблизно о 23-ій годині вечора Богдан Т. на кухні свого житлового будинку, що в с. Малий Ходачків Тернопільського району, розпивав із Михайлом О. спиртні напої. Під час спільного вживання алкоголю між чоловіками виник словесний конфлікт, який переріс у бійку, під час якої Богдан Т. руками і ногами наніс односельцю удари в різні частини тіла. А коли той впав, витягнув його за ноги на сходи будинку і залишив до ранку, а наступного дня виявив, що 54-річний Михайло О. помер від отриманих тяжких тілесних ушкоджень. Злякавшись, обвинувачений спочатку побіг до священика, а потім – до сільської ради.

        Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 3 травня 2024 року 60-річного Богдана Т. визнано винним у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України(умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого), та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років. Також задоволено цивільний позов дружини потерпілого і з обвинуваченого на її користь стягнуто 1 млн. грн моральної шкоди.

       До відома: санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

        Сторона захисту не погодилась із судовим рішенням і в поданій апеляційній скарзі адвокат вказав, що суд призначив Богдану Т. надто суворе покарання, при цьому безпідставно послався на обставину, що обтяжувала покарання, – перебування його підзахисного у стані алкогольного сп’яніння. Тому просив вирок скасувати і призначити обвинуваченому 7 років позбавлення волі. Водночас просив зменшити до 300 тис. грн розмір моральної шкоди.

        У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення, а при призначенні покарання правильно врахував, що:

– відповідно до ст. 12 КК України, вчинене кримінальне правопорушення кваліфікувалось як тяжкий злочин;

– в силу ст. 89 КК України Богдан Т. уважався несудимим. Також суд зважив на його вік, сімейний стан і стан здоров’я;

– думку потерпілої, яка наполягала на призначенні найсуворішого покарання.

        При цьому колегія суддів наголосила, що посилання апелянта на позитивну характеристику обвинуваченого не відповідала дійсності, оскільки у довідці – характеристиці Великобірківської селищної ради наголошувалось, що за місцем проживання у с. Малий Ходачків Богдан Т. характеризувався негативно: зловживав алкоголем, конфліктував із односельцями, вів аморальний спосіб життя та постійно порушував громадський порядок.

        Також колегія суддів визнала безпідставними доводи захисника, що судом не враховано наявність обставин, які пом’якшували покарання – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Так, відповідно до матеріалів справи, під час досудового розслідування обвинувачений своєї вини не визнавав, тому місцевий суд у своєму висновку про перебування Богдана Т. під час злочину в стані алкогольного сп’яніння послався на висновок судово-психіатричного експерта та акт огляду спеціальної медичної комісії комунального некомерційного підприємства “Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань” Тернопільської обласної ради, де зазначалось, що в період інкримінованого діяння Богдан Т. унаслідок вживання алкоголю виявляв розлади психіки та поведінки.

        Разом з тим, вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп’яніння підтверджено показаннями свідка М. Б., який повідомив суду, що у день скоєння злочину вони з обвинуваченим у с. Бірки придбали 2 літри горілки, потім пішки повернулись до с. Малий Ходачків і вдома у Богдана Т. розпили придбану горілку. Крім того, свідки В. Я. та Н. С., спілкуючись із обвинуваченим фактично одразу після вчиненого ним злочину, зауважили, що останній перебував у стані алкогольного сп’яніння.

        Зрештою, у судовому засіданні цю обставину підтвердив сам Богдан Т., визнавши свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин, у тому числі, що перебував у стані алкогольного сп’яніння. При цьому сторона захисту ані в апеляційній скарзі, ані в судовому засіданні апеляційного суду не навела жодних обставин, які б спростовували висновки місцевого суду про перебування Богдана Т. у стані алкогольного сп’яніння.

        Погодилась колегія суддів і з визначеним судом першої інстанції розміром морального відшкодування, вказавши, що фізична втрата рідної людини – найбільша з усіх можливих втрат, тому визначений розмір не можна вважати завищеним та несправедливим.

      З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Богдана Т. залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 3 травня 2024 року – без змін.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *