Майже 5 тисяч нош для фронту: історія волонтерки Василини Новосад із Тернопільщини
Допомога не завжди буває гучною чи помітною. Часто вона складається з сотень щоденних рішень, десятків закритих зборів і постійної готовності підтримати тих, хто цього потребує. Саме такою є історія Василини Новосад — лікарки, волонтерки та мами трьох дітей із села Біла поблизу Тернополя.
Героїня програми «Будь взаємно» розповіла про свій шлях у волонтерстві, допомогу військовим, благодійні та культурні проєкти, а також про те, як любов до України стала головною мотивацією її діяльності.
Волонтерство після народження третьої дитини
Повномасштабне вторгнення Росії застало Василину вагітною третьою дитиною. У той період вона продовжувала працювати лікаркою та намагалася впоратися з тривогою за родину і майбутню дитину.
Активно долучитися до волонтерства вдалося вже після народження малюка у 2023 році. Поштовхом стало просте запитання до знайомого бойового медика: чи потрібна якась допомога.
«Він здивувався моєму питанню, бо допомоги тоді потребували дуже багато. Це були турнікети, перев’язувальні матеріали, протиопікові засоби. Спочатку я купувала все власним коштом, потім долучилися друзі, а згодом почалися перші збори», — згадує волонтерка.
За її словами, шлях у волонтерстві починається не з масштабних проєктів, а з маленьких кроків і бажання допомогти.
Майже п’ять тисяч тактичних нош для фронту
Одним із найбільших волонтерських проєктів Василини стало виготовлення безкаркасних тактичних нош для евакуації поранених військових.
Перший запит на такі ноші надійшов від бойових медиків. Знайти їх у продажу було непросто, тому жінка вирішила організувати власне виробництво.
До роботи долучилися місцеві кравчині. Ноші виготовляли з міцної тканини та ременів безпеки. Згодом почали збирати кошти на матеріали, а кількість замовлень постійно зростала.
«Простіше було організувати виробництво самостійно, ніж знайти необхідну кількість готових виробів. Люди активно підтримували збори, допомагали фінансово та фізично», — розповідає вона.
За час роботи команди вдалося виготовити майже 5 тисяч тактичних нош. Найбільша потреба в них була у 2023 році та на початку 2024-го. Згодом характер війни змінився, і на перший план вийшли дрони та технологічне забезпечення.
Перший донат — власний автомобіль
Особливою для Василини стала історія її першого донату.
Навесні 2022 року до неї звернулися місцеві волонтери з проханням допомогти колесами для військових. Спочатку йшлося лише про комплект шин, однак розмова завершилася несподіваним рішенням.
«Я подумала: навіщо знімати колеса, якщо можна віддати весь автомобіль? І сказала хлопцям забирати моє Peugeot», — згадує вона.
Лише через рік волонтерка побачила свою машину знову. Військові приїхали на ній у відпустку та розповіли, що автомобіль і далі виконує бойові завдання.
«Тоді я зрозуміла, що це і був мій перший донат», — усміхається Василина.
Благодійність через культуру та традиції
Окрім допомоги військовим, Василина активно організовує культурні та благодійні заходи для дітей, молоді та мешканців громади.
Серед них — Андріївські вечорниці, відтворення Святої вечері, майстер-класи зі створення дідуха, декорування стрітенських свічок і великодньої верби, заходи до Покрови та Дня української жінки.
На переконання волонтерки, такі проєкти мають одразу кілька важливих цілей: збереження українських традицій, передача культурної спадщини молодому поколінню та підтримка українських військових.
«Ми не можемо забувати про свою культуру. Те, що зараз виборюють військові, потрібно буде зберегти та передати наступним поколінням», — наголошує вона.
Особливе місце займають проєкти для родин військових. Один із них був присвячений дружинам, матерям та сестрам захисників, а також жінкам, чиї рідні зникли безвісти або загинули на війні.
«Кожен має допомагати Україні»
Василина переконана: під час війни кожен українець має знайти свій спосіб підтримувати державу.
На її думку, суспільство сьогодні складається з тих, хто безпосередньо боронить країну зі зброєю в руках, і тих, хто допомагає їм у тилу.
«Бути волонтеркою для мене — це не про дії чи збори. Це про дуже сильну любов до України. Волонтерство — лише прояв цієї любові», — говорить вона.
Саме тому у своїй роботі вона поєднує лікарську практику, волонтерську діяльність та виховання дітей, намагаючись передати молодому поколінню розуміння відповідальності за країну.
Про взаємність
Наприкінці розмови Василина поділилася власним баченням взаємності — поняття, яке стало основою програми.
«Коли люди роблять одне для одного так, як хотіли б, щоб робили для них, світ стає кращим. Тому хочеться побажати всім бути взаємними, взаємно добрими, взаємно любимими і взаємно красивими», — підсумувала вона.
Історія Василини Новосад — це приклад того, як одна людина може змінювати життя багатьох. Через професію лікаря, через волонтерство, через культуру і щоденну підтримку тих, хто боронить Україну.
Інформація з Телеканалу Тернопіль1
