Дозвольте нам, журналістам, інколи знайомити вас з просто Людьми, не залежно від того, які посади вони займають
Мій запис у редакційній колонці спочатку планувався дещо іншим: дуже хотілось розповісти про конфлікт, який виник між свободівцем Володимиром Бобком та відомим журналістом Вахтангом Кіпіані, який днями побував в нашому місті. Ситуація виникла, відверто кажучи, не надто приємна. Всі присутні були вражені тим, як не виважено повівся Володимир Бобко, «напавши» на Вахтанга Кіпіані, чомусь дуже гостро сприйнявши на свою адресу напис на стіні аканту журналіста на «Фейсбуці». У матеріалі про дану зустріч я не змогла висвітлити цього інциденту, оскільки такі випади сприймаються як «особисте судження журналіста». І тут, в рубриці роздумів, я б мала відвести душу, «розгулятись», написати все, що спадає на гадку. Та, як то кажуть, перо не повертається написати щось злостиве.
Перебираючи у думках свої публікації за багато років, усвідомлюю: люди люблять прочитати про щось погане. Тому недарма перші сторінки друкованих видань рясніють фотографіями із місць автокатастроф, вбивств, словом,того, що «люблять» українці. Та й заголовки мусять бути якомога кривавішими – це забезпечить продаж більшого тиражу.
На інтернет-ресурсах все трішки по-іншому, адже новин оновлюються постійно, не треба вибирати «самий сік» (чи то саму «кров») за тиждень. Однак найбільше схвальних коментарів ми помічаємо зазвичай під публікаціями критичного формату. Ми рахуємо, скільки заробляють інші люди, скільки витрачають, ловимо їх на різних нехороших справах, судимо про те, чи кошти у чиновників набуті чесним шляхом, чи не надто… Це подобається читачу. Що ж, не відкидаю позитиву подібних розслідувань, адже недарма журналістів називають четвертою владою. Однак, хвилює мене інше: не приведи, Господи, написати про когось добре слово. Особливо про політиків. Щонайменше, в чому нас звинувачують, то це в особистих судженнях. А найгірше – в тому, що ми «продались».
Та, повірте, не продається ніхто кожного дня, для того, щоб написати кілька добрих слів про людину! Аналізуючи свої зустрічі скажу впевнено: немає фактично людей, які залишили б за собою якісь негативні спогади. Нехай це нездібний політик, невмілий фахівець, або має ще якісь негативні риси. Та особистості всіх тих, про кого я писала і писатиму – просто унікальні. Ви не уявляєте собі, якими дивовижними бувають людські долі, якими драматичними, незрозумілими або дивовижно успішними. Якими цікавими бувають життєві історії, таких перепитій ви не побачите в жодній мильній опері. Які чудові люди живуть поруч, при цьому, кожна людина варта, щоб про неї написали принаймні у місцеву газету. Цікавими є не лише ті, хто вже досягнув чогось у житті. Старенька бабуся, яка все життя пропрацювала на фермі, дивує своєю глибокою мудрістю, любов’ю до світу, до всього живого. Маленький хлопчик, який щойно навчився розмовляти, розповість про те, яким чудовим є світ, які яскраві листочки, яке гаряче сонце… Ми ж цього вже не помічаємо. Я люблю людей, люблю спілкуватись з ними, дізнаватись про їхні долі. Однак для мене ці знання є неповноцінними, якщо я не можу поділитись ними, не можу розповісти з гордістю, що є така людина! І я її знаю! Я пишаюсь своїми знайомствами!
Декілька днів після зустрічі я ходжу з думками про людину, з якою спілкувалась. Переживаю все те, що мені розповіли. Вірю в все розказане. І згодом намагаюсь передати все так, щоб повірили і зрозуміли всі, прагну переконати читачів у правдивості того, що вони читають. Пропустивши все через себе, ночами у снах я бачу рядки, які згодом ляжуть у на папір (точніше, на клавіатуру). І, повірте, мабуть ображеній в коментарях людині не так сумно і образливо, як мені. Бо не зуміла, не донесла, не передала тієї щирості, якою ділились зі мною. ..
Я ділюся з вами, читачами, своїми емоціями. Я хизуюсь цими людьми, бо вони – прекрасні. Тому прошу вас – не звинувачуйте мене в особистих судженнях. Не пишіть образливих слів про людей у своїх коментарях. Можна обговорювати діяльність, професію, але ж не особисті дані цих чудових людей, про яких ви читаєте на сторінках газет чи інтернет-видань. Дозвольте нам, журналістам, інколи знайомити вас з просто Людьми, не залежно від того, які посади вони займають.
Оля Терещук
Позитивненько! Оля молодець! 🙂
Дозвольте нам, журналістам, інколи знайомити вас з просто Людьми, не залежно від того, які посади вони займають.
Оля познайомте мене з Людиною котра незаслужено сидить у в’язниці. Познайомте з Людиною котру викинули на вулицю. Познайомте мене з міліціонером який спився з горя але не продав своєї офіцерської честі. Розкажіть позитивну історію як люди діляться хлібом насущним, щоб інші мали приклад.
У вашій статті є помилка, котра буде супроводжувати вас ще довго.Якщо Ви захочете, можу надати вам послугу і пояснити помилку. Це коштуватиме вам всього 100 гривень.
http://www.facebook.com/notes/%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE-%D1%88%D0%B5%D0%BC%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE/%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B6%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE-20-%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%87%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BA%D0%B0/210731202313187
Поганий чоловік, я розповідаю, про всіх достойних людей, які трапляються на моєму шляху) І не бачу нічого поганого в тому, що наразі мені не зустрілись такі, про яких ви пишете.
Дякую вам за вишуковування помилок, але мушу вам вказати на вашу. Коли я прагну допомогти людям – я цим не хизуюсь. Про це ніхто не знає і ніколи не знатиме. Крім того, зауважу вже від себе особисто, як від людини. Трактор – справа хороша і потрібна. Але чи знаєте ви, скільки, принаймні в вашому місті, є хворих діток, які потребують фінансової підтримки? Нехай трактор купують ті, хто хоче пропіаритись, відзвітовуючи, скільки гривень дав, я ж надаю перевагу РЕАЛЬНІЙ ДОПОМОЗІ) Всього вам найкращого)
Не варто думати про Дмитра погано, та й інші мабуть не погані. Там мене немає. Всього вам найкращого.
Шкода що не зміг знайти правильних слів. Хотів зробити добре, а получилось зле. Дуже часто люди мене не розуміють. Шкодую що засмутив Вас.
Ні, жодних образ) Приємно, що на нашому сайті є тепер такий позитивний дописувач) Я на повному серйозі) Тільки нік не змінюйте, щоб не загубитися)))) Якщо вам є що розповісти (а я впевнена, що є) пишіть нам) Будемо раді)
Все змінюється у цьому світі і ми також. Це саме ліпше, що є у житті – ми маємо можливість ставати кращими.
Перепросіть від мого імені у всіх на Погляді, бо відчуваю за собою провини.
І за похабні жарти про совість. і ще було під іншим ніком.
І за те що залишав вас на самоті.
Нажаль тепер я не вірю у людей, тому не обіцяю, що наше спілкування буде тривалим, але дякую за те що ви даєте позитивного.
Упевнений що люди не досконалі, тому побажаю вам стати кращими, сильнішими, креативнішими.
Сьогодні починається новий день і ми повинні стати ліпшими.
Хорошого Вам дня.
Шановний “не поганий чоловік” Вам не має за що вибачатись. Ваші дописи заставляють задуматися не тільки нас, а можливо, і читачів. Тому не зникайте.
Напишіть, будь ласка, на електронку poglyad.ternopil@gmail.com
poglyad.ternopil@gmail.com
нажаль не можу дозволити собі такої розкоші. Це не зробить мене кращим.
О згадав 🙂
Вибачте.
Доречі, чому інколи зникає можливість ставити рейтинги? 🙂 🙂 🙂
Пропоную поставити на сайті закладку контакт. Щоб перелякані люди 8) могли щось вам сказати і не світитись, не заходитись з емейлами. І критика не публічна є не така боляча. Повикидайте зайве з цієї гілки будь-ласка.
Як ви кажете, Дякую, о золоте слово.:)
Новин у мене немає і не скоро будуть.:) 🙂 :)Ні я ще не в тюрмі.:) 🙂
Залишається тільки бути трансформатором і перетворювати все що є на 🙂
Сподіваюсь що ви чітко усвідомлюєте що інформаційний простір це небезпечна для душі матриця.
Чи не вважаєте цікавим питання СКІЛЬКИ ГРОШЕЙ ПІШЛО не 8 денне св’яткування? Це бюджетні гроші.
Чому досі немає публікації про мецената що хотів катати знедолених дітей. ХТО він такий?????????(Дай Боже щоб то був добрий чарівник).
Сьогодні бачив на сайті статтю про згвалдування, ні не читав лише бачив.
Сподіваюсь Погляд усвідомлює що як сміх добавляє здоров’я так і горе заберає його. Коли людина споглядає сцену вбивства чи згвалтування, то укорочує собі життя на 1 годину.
Такі темні прями роблять нам боляче і укорочують кількість добра котру ми можимо зробити.
Очевидно це привертає увагу людей, бо люди співчувають горю.
Горе це боляче.
Граємо цікаву гру. Ви будете описувати проблеми нашого міста копілка проблем. А читачі будуть намагатись подати хорошу ідею як вирішити проблему. Якщо знайдеться хороша ідея, то її можна відправити в копілку ідей. Нехай беруть користуються хто може і хто хоче.
Для єфектиктивності, ще краще щоб в копілку проблем люди могли писати самі.
Сьогодні наткнувся на міну у кібер просторі. Людина сповнена розчарування і самотності. Тиск піднявся неймовірно. Серце вискакувало. Люди виходьте з інформаційних потоків, вони убивають вас. Будь-ласка, Подумайте про своїх близьких. Згадайте старих друзів. Зайдіть до них просто так. Візьміть з собою квіти. подаруйте їм своє тепло, зігрійтесь теплою розмовою. Можливо вони помирають без вашого тепла. Скажіть їм що є людина котра їх любить. Це було дуже боляче.
Згідно Цивільного Кодексу України мовчанка визнається ознакою згоди.
Тому вважаю що ви згідні погратись в цікаву гру Копілка проблем – копілка рішень.
Бігли коні під мостами
з золотими копитами
дзинь брязь вийшов князь.
Ура. Першою описує проблему Зоряна. 🙂 🙂 🙂
Дякуємо за цікаві ідеї))) Будемо реалізовувати)))
Радий.
Потрібно налагодити діалог у суспільстві. Одні прийшли до влади, то що інші мають тільки нарікати. нехай інші дають хороші ідеї і збирають собі рейтинг. Це хороша площадка для майбутьніх виборів. А критикувати владу і так буде за що, бо владу ніколи не люблять.
Головне рухатись вперед.