Мер Тернополя Сергій Надал підробляє Штірліцом?

Якщо хтось думає, що бути мером такого міста, як Тернопіль – це суцільне задоволення, то він дуже помиляється. Ось гляньте на Сергія, сина Віталія, та він оту другу каденцію лише розпочав, а змарнів вже чолов’яга зовсім. Піджачок на ньому вже давно не лежить, а швидше висить. А все тому, що крутиться не покладаючи ніг. Бо бруківку покладає. І то вже стільки вклав, що скоро місця живого у місті не залишиться і доведеться її на фасади будинків класти.

Але бруківка – то ж лише маленька частина. А ще є парки, сквери й інша зелень, з якою постійно потрібно боротися, не покладаючи все тих же ніг, щоб ота поборена зелень перетворювалася на трішки іншу. І все це за мізерну практично зарплату. Он в 2011-2013 роках війт наш разом з усілякими доплатами і преміями, які сам собі і встановлював, отримував в середньому 12 тисяч гривень на місяць. Долар тоді був по 8, то виходило десь так півтори тисячі «зелених» у війтівський гаманець.

А робота то ох яка важка. І, головне, коли усі нормальні люди, повертаються після важкого робочого дня у лоно сім’ї, робота Сергія сина Віталія тільки розпочинається. Загардинюючи вікна, відчиняє він сейф і починає знайомитися з особливо секретними документами. Війт і радий був би відмовитися, але, по-перше, коли Батьківщина каже треба, Надал завжди відповідає – буду, а по-друге, за це ще трішечки доплачують. Мізер, порівнюючи з іншими виплатами мерові, навіть 3 тисяч на рік не набігає, але копійка до копійки і вже якась нерухомість в Іспанії може з’явитися.

Тут варто відзначити, що Сергій, син Віталія не даремно доплату за особливо секретну роботу отримує і можна бути впевненим, що якщо якомусь громадському об’єднанню захочеться ні з того ні з сього вивідати якісь таємниці міської ради, він зробить все від нього залежне – хоч пережує документи, хоч не жуючи, проковтне, але не допустить ворожі організації до засекреченої інформації. Он дані про свою зарплатню за 2011-2013 роки майже два роки переховував. І переховав би таки, але як у народі кажуть: «на кожного Штірліца своя Мата Харі знайдеться».
Андрій БЕРЕЗОВЧУК