Про безсмертних у Тернополі

Отже. Сніг був несанкціонованим. На його постачання у Файне місто не було укладено жодної угоди з небесною канцелярією. Плюс до всього: сніг почав падати в святу неділеньку, в день сьомий, коли Господь відпочивав від тяжкої праці над творенням Світу і заповів всім людям в цей день не займатись ні ремеслом, ні торгівлею, ні жодною іншою роботою. А це свідчить про що?
Правильно: про те, що снігопад був або спровокований темними безбожними силами, або Господь послав його людям, щоб ті реально в цей день нічого не робили. Неділя ж!
Тому мер і його посіпаки оголосили снігопад терактом.
І … нічого не робили.
Все по-чесному і побожно. Ніяких афер, підкилимних домовленостей і невмотивованих рішень.
Потім мер, звичайно, пішов до постраждалих і сумлінно вибачився. Мовляв: не все в моїх мерських силах, вибачте нас безтолкових, вами обраних міською безгосподарністю займатись. Ми то розуміємо, що ми для вас далеко не та влада, що во спасіння. Але ми і не зовсім – кара Божа, правда ж? Є ще комуністи, риги, юльківщина. А Садопоміч у Львові, між іншим, ще гірша. От у вас тут руки-ноги поламані… А бачили б ви нашу снігоприбиральну техніку! В неї ковші від одного вигляду снігу паралізує, а щойно її з гаражів вивеземо, як колеса на всі чотири баки тікають. Нервова така в нас і перелякана техніка. Ми її в зулусів на бруківку поміняли. Зулусам якраз треба було прокласти алею на колишню дачу родини Мандели. Щоб туди туристи їздили, як до нашого Межигір’я. Тому техніка снігу боїться, як вогню.
Люди мера зрозуміли і пробачили. Тим більше, що мер пообіцяв надалі особисто пильнувати процес екуменічного освячення всіма конфесіями, пір року, місячних і сонячних затемнень, посівної, обжинків, водіння Кози на Маланку,кругообігу води в природі і дерибану міського бюджету.
І створити для цього спеціальну комісію.
Але я не про те…

Дзвінка мала би нині валятись в перині з червоним бегемотиком(дуже м’яка іграшка, а не те , шо ви подумали!). Всі симтоми свідчили саме про це. Навіть ранковий крокодил в дзеркалі говорив, що з таким фейсом на вулицю не варто виглядувати, щоб не травмувати нестійку через відлигу психіку файномістян.
Но… Медико-метеорологічна ситуація сопливого типу і мій ніс підвищеної вологості співпадали у процентному потоковому балансі , за шкалою Ріхтера і тестами Роршарха. Тому я наважилась виповзти.
Шо вам сказать? Вчорашній твердий стан снігу нині перетворився на м’який води , а газоподібним випаровуванням ставати не збирається.
Тому вечірнє льодове дзеркало поверх доріг розлилось сіро-бурою амальгамою дрібних калюж, великих заплав і глибоких заток.
Найбільш колоритні затоки на зупинках, світлофорах і в місцях хаотичного перебігання проїжджої частини безсмертними.
Я не жартую. Безсмертні реально існують. Вони тупо кидаються під колеса автівок по головах містян, навпростець через калабані, як потривожені мисливцями лосі.
Один такий сохатий чувак сумчато-опосумного вигляду і важкоатлетної торбовиносливості як порозпихав народ з криками: ” Розступіться, бл@! Я си пізню!”, як попер поверх гурту людей просто в калабаню! Так, що всі ахнули і хотіли уже кликати Бозю на допомогу. Ну, в смислі, шо кричати звичне, галицьке: “Боже! Куди ти прешся?!” Це при тому, що половина людей не встигли відскочити і сохатий їх просто перевернув у сніг на узбіччі. А друга половина затамувала подих, бо просто на сохатого повз екскаватор, а назустріч летіла по дорозі припонтована “Тойота”. Містяни вже були готові стати свідками ДТП за участю сохатого.
Але Бозя вберіг людей від того. Бозя послав свого Ангела, той підставив сохатому підніжку і чувак смачно гепнувся в калабаню.
“Тойота” прошмигнула повз, а от екскаватор не встиг загальмувати, зате водій встиг підняти ківш, підхопив сохатого з тої калабані і так провіз метрів п’ять.
Чувак почервонів і посинів з переляку, став такий весь мокрий і офігівший, поліз в сумку, дістав, навіщось, звідти півторашку молока.Потім запхав її назад, повернувся до людей і сказав:
– Чо вилупились, бля@?
Народ став всіляко обурюватись, а я зрозуміла, що чувак – реально безсмертний. Щойно він отримав ще одне своє життя. І те, що дістав пляшку з молоком – тому підтвердження.
Тому що : пляшкою тягнуться лише безсмертні після народження і пияки для продовження празніка жизні.
– Дундук микулинецький! – сказав хтось.
– Ніфіга! – заперечила я. – Дункан Мак Лауд. Безсмертний.
Народ заржав. А даремно. Завтра їм не до сміху буде. Синоптики передають +7, південно-східний вітер, вологість – далеко не відносну і можливі опади у вигляді дощу. Венеційський синдром, а не метеоумови.
А от тиску на мерію не передбачається.
Бо мер вибачився перед потерпілими внаслідок снігу і сракопаду. Міськрада визнала сніг винним у всьому і пообіцяла в ньому ретельно розібратись. З таким проханням файномістянські депи звернулись до правоохоронних органів.
Органи пообіцяли теж ретельно розібратись в снігу, арештувати його і засудити на пожиттєвий термін.
А раптом сніг розтане і побіжить струмками-річками – це вже втеча з-під арешту. А отже: можливість піймати сніг, коли він знову впаде і знову засудити за статтею “Тероризм”.
Це я до чого?
Певно мер і депи у нас теж безсмертні. Цікаво, а от, якщо їх неосвяченим екскаватором…І Бозю не кликати…

Дзвінка Торохтушко