«Погляд» рекомендує книгу: «Світло згасло в країні див»

Направду щасливі люди, які в моменти засніжених непрохідних вулиць відволікаються на книги. З нашої суб’єктивної точки зору, якраз зараз час збагачувати свій імунітет непрочитаним, знаходити відповіді на питання, які, можливо, ви б собі ніколи не поставили, але це виявилося б відкриттям у житті. Словом, читайте! Do it anyway!

“Світло згасло в країні див” – цю книгу варто читати тим, хто зневірився в сучліті, і думає, що вже нічого його не здивує. Вона була №1 в списку очікування Львівського літературного форуму-2012, майже як кінець світу. Це, мабуть, чи не перший яскравий приклад дії “спільнокошту” в Україні, бо перед тим, як видати цей переклад (низький уклін Галині Шиян), читачі купували книгу наперед.

“Книга про нудьгу і пригоди, Європу і Азію, про мистецтво помирати і талант жити, а вірніше просирати життя. Книга про пошуки, а також деякі знахідки в діалозі поколінь, культур і суспільних прошарків, яка не містить моралі та рекомендацій, окрім однієї: хоч би що ти вирішив – піти чи зостатися – ти не мусиш робити цього негайно” (с) Ірина Новицька.

Щоб Ви знали, “Погляд” – не жадібний, і радо поділиться з вами сніжками-цитатами, які віднайшов у книзі “Світло згасло в країні див” Ді Бі Сі П’єра.

* Ринки змусили нас повірити, що кожен фрагмент життя дуже вузько спеціалізований, тому для контролю потребує товарів і послуг.

* Слова – інструмент для фокусування.

* Собаки – посланці людського духу, котрі спонукають милуватися ними і гидувати собою.

* Осінь шмагає темряву. Кожне літо колись закінчується, краєвид аж ніби кричить про це.

*Ісус пив – і погляньте на нього.

* Життя в суспільстві – це лише нагода довідатися, що Бог не любить бідних.

* Озирніться довкола себе в поїзді – перед вами оголена культура.

* Серед друзів, яких ми набуваємо впродовж життя, не кожен пасує на всі випадки. Для кожного свій час, своя пора розквіту і відцвітання.

* Виноград – яйцеклітини, запліднені мріями.

* Справжнє вино – це ген, якого бракує тварині людського роду.

* Будь-який наш досвід має три ноти: верхню – миттєвий ляпас події; середню – загальний її ефект, поки все відбувається; і базову – слід, який залишається і містить спогад та правду про досвід, що минув.

* Реальність – це лотерея жахів, її хаос спонукає людей створювати альтернативний світ надій і планів.

* На всякі труднощі настає час, як і на те, щоб увірувати в Бога, коли твій світ підвішений у повітрі без жодної конкретної підтримки.

* Повноцінний сніданок поета, який складається з семи цигарок, трьох доріжок і половини пляшки маріуса.

* В Берліні грубість – це окремий вид спорту.

* Тигра ж хочеться пригорнути, але ж він вас уб’є.

* Джерелом самоповаги є не те, що ми робимо, а те, що ми думаємо, що могли б робити.

* Все, що коли-небудь називали любов’ю до життя, – насправді любов до речей, які не трапляються.

* У вікно від імені природи б‘ються крики птахів, призначених сурмачами її панування.

* Похмілля – це Попелюшка дебошів. Воно обнуляє до дефолтів людські стани. Ніколи не приймайте рішення в стадії сп’яніння – використовуйте похмілля.

* Той, хто звик усміхатися, має щось, що робить життя гладшим.

* Старіючи, люди потребують більшої підтримки зовнішніх аксесуарів, бо внутрішні сили занепадають.

* Розваги покращують стан здоров’я так само, як чай з женьшенем чи клізма.

* Я схожий на курсанта-парашутиста, який запитує в інструктора: “Якщо головний парашут не відкрився, скільки часу є, аби розкрити запасний?”. На що інструктор зі сміхом відповідає: “Усе життя”.

* Цікаво, в який спосіб люди отримують допуск до складу нашого ментального суду, до того трибуналу, якому ми висуваємо клопотання про пом’якшення покарань?

* Теперішнього часу немає, речі не існують доти, доки не зафіксуються пам’яттю.

* Джерелом людської насолоди є відкривання дверей, а не переступання порогу.

* Щастя не долучається до грошей автоматично.

 * Коли ми не люб’язні, люди запитують “у чому справа?” не через те, що насупленість вказує на проблему, а тому що про неї сигналізує відсутність удаваності.

Підготувала Ірина Юрко.