Принадливий Тернопіль. Будинок із еркером на Валовій

Коли хочу зануритися у середмістя та відчути, яким є  Тернопіль зсередини, вирушаю до улюблених під’їздів. Власне, якось так склалося, що місто зсередини та ззовні для мене існує окремо.

Можливо тому, що на місто ззовні треба дивитися, заплющивши очі на різноманітні вивіски, недоладності фарбування та інші неоковирності, котрим завдячуємо сучасникам. Натомість місто зсередини майже рафіноване. Тут менше втручань, більше автентичності.

Якось проходячи дворами Валової, звернула увагу на нічим не примітні металеві двері, котрі вели до під’їзду. Зайшла й зачарувалася — у напівтемряві погляд вихопив красиві балясини й плитку.

А потім, вийшовши на вулицю, зрозуміла, що оце щойно потрапила всередину будинку номер три. Зрештою, і ззовні він принадний — прикметний еркер, оздоблений ліпниною з рослинними орнаментами, красиві вікна.

Але саме всередині цей дім більш справжній — тендітніший, зі слідами старіння, прожитих років, зі сходженими сходами, з теплими поручнями, з напівтемрявою.

Анна Золотнюк.