Принадливий Тернопіль: Вулиця «вічної» аптеки та найменшого костелу

У Тернополя є стільки красивих міфів, що дивуєшся, як їх досі не розкрутили та не зробили брендовими. Ось, наприклад, вулиця Юліана Опільського. Названа на честь уродженця нашого міста, історичного романіста. До речі, досі зберігся будинок (Камінна,2), де він народився.

Відкриває вулицю Опільського з правої сторони будинок під номером два, де розташована «вічна» аптека. Хай нині вона й втратила свій автентичний чар, але коли читаєш розповідь світлої пам’яті Володимира Сушкевича, давнє місто постає перед очима.

«Саме так у повоєнному Тернополі називали чергову аптеку на вулиці Качали… Мене завжди дивував феномен отієї аптеки. У будь-яку пору дня, ночі, у будь-яку погоду вона готова допомогти людям. Скільки це вже навідуюся сюди? Тільки місто звільнили від фашистських загарбників, я вже бігав сюди. П’ятдесят і п’ять років!

Моя добра давня знайома Марія Демчук пригадує, як під час бомбардування Тернополя вона з подружками забралася у цю напівзруйновану аптеку. Дівчатка одягли білі халати і заходилися щось там важити на терезах, терти у ступках мазі і т. д. Аж знову загуркотіло небо, посипалися бомби. Юні аптекарки вибігли на вулицю, знімали на ходу халати, здавалось, якийсь парашутний десант висадився на центральну  вулицю Тернополя.

Початки цієї «вічної» аптеки сягають ще кінця минулого століття. Тоді вона містилась у магістраті (тепер тут сквер із пам’ятником О. С. Пушкіну). У 1933 році ЇЇ перевели сюди, в будинок, що на розі вулиць Опільського і Качали. З того часу вона «вічно» обслуговує тернополян».

А, крім «вічної» аптеки на вулиці Опільського й інші принади. Ось, будь ласка, розглядайте будинки праворуч – тут цікаво оформлені фасади, а всередині будинків — давні балясини та кахля. А чого варті маскарони!

Спуститеся донизу — на вас чекає будинок Вітошинських. Так, саме цей красивий цегляний будинок під номером шість із «котячим» флюгером. Ось що про нього писала світлої пам’яті Любомира Бойцун: «Дійшов до нашого часу й будинок, на фронтоні якого видніється рік його спорудження — «1898». У ньому мешкали Володимир і Олімпія Вітошинські. Володимир Вітошинський відомий як міській лікар, а також учасник багатьох українських організацій, пропагандист спорту серед молоді. Його дружина також була знана як учасниця добродійних акцій. Тут часто бував Осип Вітошинський (1838-1904) — священик із села Денисова, популяризатор української пісні, організатор і диригент Денисівського хору, батько Володимира. Гостював у цій інтелігентний сім’ї і Василь Стефаник, товариш Володимира ще зі студентських часів».

А крім того, на цій же вулиці був Єзуїтський костел, «це був найменший костел у Тернополі, а тому, напевне, найзатишніший», — писала пані Любомира. Але це вже зовсім інша історія, чудово описана у книжці «Тернопіль у плині літ».

Анна Золотнюк.