У Тернополі з мухи зробили слона або 150 доларів на одного детектива

Не так вже й часто наше славне місто потрапляє у список топ-новин. Але, на щастя, трапляються у нас ще любителі отримувати хабарі, які час від часу і нагадують всій Україні, що є ще на карті файний Тернопіль.
Оце якраз недавно до нас у гості завітало аж 100 детективів у шкарпетках по 380 грн. за пару. Тяжко працювали, обшукували кабінети та помешкання і чомусь переважно заступників. Хлопці недаремно їхали до нас аж зі стольного Києва, спромоглися таки знайти трішки грошей, бойових набоїв і карти з голими жінками.
Для нас з вами це не дивина. У нас вже заарештовували лікарів, викладачів, заступника війта, а тепер ось ще й прокурора і поліцейського. Можна сказати, що у боротьбі з корупцією у Тернополі, висловлюючись покерною термінологією, флеш-рояль.
Це дуже добре, що у нас нарешті почали з корупціонерами боротися. Це навіть не те, що дуже добре – це просто чудово. Але виникає цілком слушне запитання – а далі що? Вже заарештовували діамантових прокурорів, одягали кайданки на керівництво МЧС у прямому ефірі прямо під час засідання уряду. І що? А нічого. Та чого ми так далеко заглядаємо. Як там справи у місцевих хабарників? Досить непогано. Когось ніяк до суду не доставлять, когось вже встигли відпустити, попередньо попросивши вибачення. І чомусь мені здається, що і затримані днями мають дуже мало шансів поміняти свої костюми від дорогих кутюрьє на фуфайки.
Але то таке. Мені тут інші думки спокійно спати на дають.
Ось приїхало 100 детективів затримувати кількох підозрюваних в отриманні хабара у 15 тисяч доларів. Арифметика тут проста – 150 доларів на одного детектива. В країні, де у корупційних схемах ходять не тисячі і, навіть, не мільйони, а мільярди доларів, здіймати стільки галасу навколо такого дріб’язку? Не скажу, що мені смішно, але від скептичної посмішки таки не втримався.
І ще така думка – чому Тернопіль? Невже у всіх інших містах корупцію вже здолали і файне місто останній її форпост? А тут вже смішно, чи не так? От якби ті 100 детективів дорогою до Києва заїзджали у всі населені пункти і там також проводили обшуки у кабінетах і помешканнях певних посадовців, то за якусь сотню-другу кілометрів вони могли б зібрати ще один бюджет України.
І третя думка. А чому знайшли лише у заступників? Бо керівники почали нарешті жити на одну зарплатню чи у них просто не шукали? А може варто було хоча б одним оком глянути у якийсь сейф.
І як підсумок всієї цієї галасливої історії остання, навіть не думка, а так собі думочка. Чомусь здається, що затримані просто забули поділитися з ким слід і їм одразу дали зрозуміти, хто в домі господар. Так би мовити, корупційні слони прибили муху, натякнувши іншим, що табличку ділення забувати не варто.
Андрій БЕРЕЗОВЧУК