Як свято заснування російської армії стало святом чоловіків в Україні

Нещодавно мене запитали про ставлення до святкування Дня захисника Вітчизни та про історію цього свята. Якщо думки щодо відзначення є, то знань про історію виникнення практично немає.

У контексті подій

23 лютого 1918р. року було опубліковано заклик Ради народних комісарів від 21 лютого «Соціалістична вітчизна в небезпеці», а також «Заклик Військового головнокомандуючого» який закінчувався словами: “Всі до зброї. Всі на захист революції. Поголовна мобілізація для риття окопів і висилка окопних загонів доручається радам з призначенням відповідальних комісарів з необмеженими повноваженнями для кожного загону. Цей наказ розсилається в якості інструкції в усі ради всіх міст. Вранці того ж дня Раднаркому був пред’явлений німецький ультиматум, і в ніч на 24 лютого він був прийнятий.

25 лютого, зважаючи на те, що тривав наступ німців та виникла загроза Петрограду, відкрилися призовні пункти і була зроблена спроба почати масовий запис до Червоної армії.

3 березня 1918р. рік був підписаний Брестський мир цілком на німецьких умовах.

Як насправді виникло свято захисника Вітчизни?

10 січня 1919р. Голова Вищої військової інспекції РСЧА (Робітничо-селянської народної армії) Микола Подвойський відправляє у Всеросійський центральний виконавчий комітет пропозицію відсвяткувати річницю РСЧА 28 січня: “28 січня, виповнюється рік з дня видання Радою Народних Комісарів декрету про створення Робітничо-селянської Червоної Армії. Було б бажано відсвяткувати річницю створення Червоної Армії, приурочивши святкування до 28 січня, дня видання декрету.” Оскільки його прохання приходить із запізненням і розглядається тільки 23 січня – ВЦВК відмовляє у зв’язку із запізненням пропозиції.

Тим не менше, наступного дня – 24 січня Президія Мосради розглядає питання «Про устрій свята в ознаменування річниці створення Червоної Армії» та поєднує святкування з днем Червоного подарунку — 17 лютого. З резолюції Мосради: “Визнати за необхідне влаштування дня Червоної Армії в ознаменування річниці створення її. Приурочити день святкування Червоної Армії до дня Червоного подарунку. Організувати в цей день мітинги, концерти і спектаклі.”

Але так як 17 лютого потрапило на понеділок день Червоного подарунка, і, відповідно, річницю РСЧА відклали на найближчу неділю, тобто 23 лютого, Газета «Правда» повідомляла: “Влаштування дня Червоного подарунку в усій Росії перенесено на 23 лютого. У цей день у містах і на фронті буде організовано святкування річниці створення Червоної Армії, що виповнитися 28 січня.”

Потім свято було на кілька років забуте і відновлене в 1922 році. 27 січня цього року було опубліковано постанову Президії ВЦВК про 4-у річницю Червоної Армії, в якій говорилося: “Відповідно до постанови IX Всеросійського з’їзду Рад про Червону Армію Президія ВЦВК звертає увагу виконкомів на передуючу річницю створення Червоної Армії (23 лютого)”.

Проте, не зважаючи на існуюче штучне свято заснування армії чужої країни, Україна має власне свято відзначення людей (не залежно від статі), які поклали життя за її незалежність. Мова йде про День Героїв.

День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні, приурочене на честь українських вояків — борців за волю України, передовсім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН. В сучасному вигляді відзначається в останню неділю травня.

Як насправді виникло свято День Героїв?

У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив щороку, 23 травня, святкувати День Героїв. Свято було приурочене до сумного дня 23 травня 1938 року, коли в Роттердамі було вбито Євгена Коновальця. Було також обумовлено, що саме у травні пішли з життя «кращі сини України XX століття»: Микола Міхновський, Симон Петлюра та Євген Коновалець.

До здобуття Україною незалежності свято святкувалося підпільно, з проголошенням незалежності у 1992 році почало набувати розголосу.

На жаль, станом на 2012 рік День Героїв не є офіційним державним святом. Це ще одна відповідь на запитання: Якою є наша влада – проросійською чи проукраїнською?