Щоб мене не судили, стала слідкувати за людьми, – Басараб Параска

Р31′. Справа ч../47 рік. Басараб Параска Федорівна,член ОУН, псевдо “Зірка”, агент РВ МВС і МДБ під кличкою “Орися”

Протокол допиту. Місто Борщів, 26 квітня 1947 року. СБ ОУН.

“ Я. Басараб Параска Федорівна, 1928 року народження, проживаю в селі Сапогів Борщівського району Тернопільської області, українка, кравчиня.

Коли прийшли більшовики у 1944 році, я стала працювати зв’язковою ОУН на села Кривче Горішне та Кривче Долішне. Моє псевдо було “Зірка”. Мене загітував в ОУН “Олень”. В селі Кривче Горішне я підтримувала зв’язки з Борщівською Марією та Румак Василиною. В селі Кривче Долішне з Буртняк Марією і Тодорук Оленою. (Всі вони заарештовані та засудженні). Крім них, я знала всіх підпільників з села Сапогів: “Хмара”, “Олень”, “Євген”, “Рись”, “Лис”, “Морозенко” і “Шелест”, З жінок я знала Кирилюк Настю — станична, Кирилюк Настю Іванівну – помічник станичної, Порощук Марію, Саламон Наталю зв’язкову до села Волківці, Щулик Марію та Баланюк Марію зв’язкові до села Гормаківка, Корчан Олену і Зарицьку Ганну зв’язкові до села Шишківці, Дикун Ганну і Сановерську Агафію зв’язкові до села Стрілківці, Тимків Олену зв’язкова до села Кривче Горішне. В організаційній роботі брали участь Фещук Ганна, Саламон Марія, Сановерська Катерина, Семенюк Олена, Яковів Марія. Осінню 1944 року мене арештували разом з вісьмома моїми подругами по ОУН. На допитах мені закидали, що я поширювала повстанські газети та проводила розвідувальну роботу в селі Кривче. Мене допитували сім раз протягом дванадцяти днів. Допити проводили лейтенант Медведьов та лейтенант Сельверетов. На останньому допиті мене заставили слідкувати за повстанцями у рідному селі і дали коротку інструкцію. Заяву про співпрацю я тоді не підписувала. В 1945 році перед Великодніми Святами більшовики заарештували підпільницю з мого села “Циганку”. Вона все в РВ МВС розказала про всіх і в тому числі про мене. Мене почали енкаведисти знову шукати і я переховувалася. 15 липня 1947 року я йшла полем і мене перестрів Савчук з РВ МВС. Він був з істребками. Серед них був Сеньків, який знав добре мене і сказав, що я підпільниця. Мене арештували та відправили до гарнізону і закрили мене в конюшні. В селі мене допитали лейтенант Гуменюк та Савчук. Вони вимагали від мене, щоб я назвала у селі всіх повстанців, чоловіків і жінок. Я називала тих, хто вже був заарештований. Вони дуже розсердились і почали мене бити кулаками по лиці та по грудях, а потім тонким дротом по спині. Тягали лежачою за волосся. Я призналась від болю, що підтримувала зв’язок з “Оленем”. На зустрічі ходила разом з Дикун Ганною та Сановерською Агафією. Більшовики відразу їх заарештували. я вже свідчила все у їхній присутності. А тоді здала всіх. Мене забрали до Борщова і тут мене допитували аж десять разів. Допити проводив Золотько та Приходько. Я все детально розповідала про повстанців. На десятому допиті були присутні Приходько, Селіверстов та Золотько. Останній цікавився моєю біографією та запитав мене чи я вже знаю що мене чекає. Я відповіла їм, що не знаю Тоді він сказав, що мене засудять на десять років тюрми. Але якщо я хочу залишитися жити в рідному селі, то повинна погодитися на співпрацю. Вони дали мені підписати заяву. Першим завданням, яке я отримала, це було вислідити “Рися”, його дружину і “Бурю”. Мене до вечора звільнили та відпустили додому.

Я розпочала слідкувати за повстанцями. Енкаведисти приходили до мене додому. 23 лютого 1947 року я доповіла, що знаю де перебуває “Рись”. Через декілька днів я отримала нове доручення, перевірити людей із села Шишківці які також дали згоду на агентурну діяльність. Це Недопитальська Марія, Паладійчук Калина та Гавронська Ольга. Я взяла шовкову хустину, та вдаючи розвідницю повстанців, йшла до людей, збирала харчі, а хустку подарувала Недопитальській, ніби від “Бурі”. Доручення я виконала і доповіла Приходькові у Борщові 30 березня 1947 року. Під час своєї агентурної роботи, я довідалася, що в селі Сапогівє такі є більшовицькі агенти: Сарабун Іван Юрійович. Він усе доповідав Золотькові про те що до Степанів Олени приходив “Морозенко” та інші повстанців. Постійно в ночі приїздили фури, щось привозили і забирали. Також доносив багато Бугера Іван. А Дикун Ганна Миколаївна доповіла більшовикам, що “Рись”, “Байда” та “Орлик” в Саламон Насті і Мощанки Якова часто ночували. Вони їх годували. У Мощанки Якова була також “Кленя” і “Берізка”. Вони друкували на машинці. Я доповіла більшовикам що Кирилюк Настя не дає спокою людям, ходить по харчі для повстанців. Дикун Ганну більшовики часто заарештовували для того, щоб вона їм все доповідала про повстанців, а потім її відпускали. Я дізналася що мама повстанця “Рися” перебуває у своєї дочки Докії. Що там вона тримає корову і зерно. Туди часто приходить і сам “Рись”. Він оженився на якісь підпільниці, яка також переховується. Зарицький Василь повідомив в РВ МДБ, що “Рись” з іншими повстанцями взяв його сина Гриця та Томкович Степана за те, що вони вимагали від переселенця Козія 1500 карбованців будь-то для повстанців. Козій доповів все самим повстанцям. Дикий Василь в селі також був агентом. Він доповів колись більшовикам про мене. Порощук Настя також доповідала Селіверстову. Вона говорила, що “Рись” вбив її чоловіка. Бикий Іван також доповідав комуністам. Повстанці його забрали і так побили що він став глухий. Тепер він чесний. Пушкар Василь доніс про криївку в якій переховувався “Олень”. Гаврилюк Василина, моя тьотя говорила що через мене вбито Гаврилюк Василя та її чоловіка Гаврилюк Петра. Татарчук Ганна знала про всі події в селі. У неї була головна станція зв’язку. Вона постійно доносила Саліванову. Вона хвалися що сама лікувала “Оленя” – Плюїку у польській хаті, де була криївка. Вона донесла в РВ МДБ, що в літом 1945 року в криївці перебували “Шелест” та “Мирон”. Татарук Наталя також зверталася до Саліванова. Вона повідомила йому, що повстанці вбили її чоловіка і тепер хочуть вбити її. На її подвір’ї повстанці вбили партзакріпленого за нашим селом. А люди мені казали, що її чоловік грабував людей і там в дома є багато награбованого. Саламаха Іван, комсомолець, бувший станичний ОУН. Тепер ходить з пістолетом. Повідомив комуністів, що до Николоїшиного та Галюка заходять часто повстанці. У Галюка є багато паперу та повстанської літератури. Він завжди доповідав більшовикам де можна в селі робити засідки. Антонюк Агафія сказала мені, що Бойко Наталя співпрацює з повстанцями. ЇЇ заарештували і вивезли, але через місяць вона повернулася додому. Більшовикам призналася що знає де є криївка. Луцик Іван доніс більшовикам, що біля церкви був повстанцями прибитий плакат на якому було написано, що він підписав акт на чотирьох дівчат. Він тоді втік з дому і зараз перебуває в районі. Йому більшовики видали пістолет. Він доніс, що до Вуянка Катерини, Борщівського Михайла, Бездітного Степана, Бугериииа Михайла і Чібра Ганни часто заходять повстанці. Борик Марія донесла що у Стецьки Василини заходять повстанці і там радяться. Стецько Василина збирає для повстанців харчі, а її дочка Марія зв’язкова з селом Шишковець. Більшовики там постійно робили облави. Борщовська Катерина донесла, що повстанці декілька днів квартирували у Візняк Калини і вони вбили одного більшовика коло лісу. Повстанці вкрали в кооперативі в селі Сапогів картоплю та завезли до Фещук Івана. А він зробив 15 літрів спирту. Кирилюк Олена та Кирилюк Марія повернулися з Німечинни. Живуть разом з головою колгоспу. Вони постійно все що робиться в селі доносять більшовикам. Голова колгоспу Солтис носить постійно пістолета. Він до Гаврилюка Василя привів більшовиків і показав де є криївка в якій перебували “Чорнота” – Мимка Василь і “Степ” – Тодорук Михайло. Повстанці в цей час за пів години до приходу більшовиків пішли. Сорлтис доніс також що Мимка вбив голову сільської ради Луцика. Медвідь Василь також доносить більшовикам. Зараз поїхав в Тернопіль на курси секретарів комсомолу. Прокіпчук Василина сказала мені що вона чесно заробляє 500 крб. Повстанці декілька раз вже приходили до неї, але так і не могли її застати. Все що знала я повністю написала”.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ