Як повстанці УПА перекрили дорогу на Тернопільщині і спалили три військових автомобілі

« Я. старший лейтенант оперативної групи боротьби з бандитизмом Вишнівецького РВ НКДБ Чикунов доповідаю, що 22 жовтня 1944 року  в селі Колодно Вишнівецького району Тернопільської області було спалено три військових автомобілі військової частини 28014 марки «студебекер»  і забрано промисловий товар, який мали доставити в Шумський  район на суму 30000крбованців.

23 жовтня 1944 року.»

ГРИЩЕНКО ІВАН ОНУФРІЙОВИЧ 1888 рік народження, місто Київ, житель села Шумськ, член КПРС .

«Я. працюю завторгом у Шумському районі з серпня 1944 року. Мене послали в місто Тернопіль за товаром для торгових магазинів Шумського району.  Товари я отримав на торговій базі і мені повідомили що у Шумськ їдуть три військових машини. Мені помогли на одну з військових машин загрузити цей товар. У машинах їхало п’ять військових і люди які попросилися на машини щоб доїхати до сіл по дорозі в Шумськ. Коли ми в’їхали до села Колодно Вишнівецького району то нас обстріляли. Я сидів коло водія на останній машині. Я бачив що по нашій машині провели чергу з німецького автомата бандити, які стояли край дороги в селі. Від пострілів машина почала горіти. Я і водій вискочили з машина. я спочатку впав в канаву. Бандити по людях не стріляли і тільки кричали щоб ми тікали. Я боявся бігти, бо думав що будуть по мені стріляти, але я вирішив тікати і кинувся на городи між будинками. Спочатку я хотів забігти в якусь хату, але двері були закриті і я побіг селом . Шофер побіг у другу сторону. Я тоді мав на машині такий товар,  а саме більше ста метрів матерії, жіночі спідниці 12 штук, плаття 10 штук, хустки 188 штук, папіроси 132 пачки. Біандити все забрали і роздали місцевим людям села Колодно.

23 жовтня 1944 року. Місто Шумськ.»

ЗАПОТІЧНА ГАННА МИКОЛАЇВНА 1906 року народження, Вишнівець.

«Я ЗАПОТІЧНА ГАННА МИКОЛАЇВНА, жителька міста Вишнівець була у Тернополі щоб купити продукти та одяг. При виїзді з Тернополя я і ще коло десяти людей сіли у військову машину яка їхала в сторону Кременця. У машинах було п’ятеро військових, три шофері, і два військових. Машини були криті, з військових були, старший лейтенант і механік.  На машинах було ще п’ятнадцять пасажирів, це самі жінки. В середині села машини зупинили більше ста озброєних солдат УПА. З кулеметів відкрили вогонь по машинах і машини загорілися. По людях не стріляли і  військовим та шоферам дали можливість втекти. Машини почали горіти. Це вже було вже під вечір, починало темніти. В селі місцеві люди дивилися на це, а содати УПА стояли озброєні по всьому селі. З Вишнівця зі мною була Гринюк Антоніна. Ми пішки пішли на село Заруддя.

24 жовтня 1944 року.»

Водій Дорофеєв

«Я водій військової машини і мені дали завдання доставити в село Горанка Кременецького району Тернопільської області бензин для двох оставлених в селі військових автомобілі. Я виїхав з Тернополя з військовим механіком і не доїхавши до села Колодно побачили що в селі вогонь. На кузові були ще три пасажири, жінки. Я вирішив розвернути машину і почав їхати назад. Коло лісу мене догнали на конях озброєні бандити і почали стріляти по машині. Бандити були одягнуті в цивільну форму і були озброєні німецькими автоматами. Після їх пострілів машина почала горіти і ми повискакували машини та побігли. По нас бандити не стріляли і ми побігли в напрямку Збаража. Ми чули як вибухнула машина, бо загорівся бензин.  Бандити жінок відразу відпустили і вони пішли в село.

24 жовтня 1944 року.»

АРТАМОНОВ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ 1914 року народження Тульська область.

«Я, АРТАМОНОВ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ  механік по ремонту військових машин у частині 28014. Мене відправили з трьома водіями до Шумська  щоб перевезти дрова та торф для опалення. Зі мною були такі водії Бурхайлов, Філіпов та Дологов.

23 жовтня  1944 року.»

ЗАВАЛОВ АРТЕМ ПЕТРОВИЧ лейтенант військової частини  28014, 1916 року народження  місто Воронеж.

«Коли ми в’їхали в село Колодно, нас зустріли озброєні бандити які обстріляли військові  машини. Машини після обстріл були спалені. Бандити з наших військових нікого не вбили. місцеве населення всім селом спостерігали за цим подіями  і не допомагали нам а ще пограбували машину з промисловим товаром.

23 жовтня 1944 року.»

На початку жовтня з районного проводу ОУН поступив наказ про військові напади на військові машини, які переміщаються на трасі Вишнівець – Кременець, Вишнівець –Тернопіль, Вишнівець  – Ланівці, Вишнівець –   Устечко. Були розроблені графіки перекриття цих доріг протягом жовтня – листопада  1944 року. Так вирішили що 20-25 жовтня сотня «Сокола» має перекрити дорогу в селі Колодно.  Було вирішено що ці акції будуть проводити в Колодно та коло села Кунинець. Було залучено повстанців з навколишніх сіл. Зібралося коло 150 повстанці. У селі в ці дні провели збори місцевих жителів, роздавали листівки, проводили бесіди з місцевими жителями. Село жило повстанським духом. Навколо села були виставлені вартові. 22 жовтня 1944 року від дозору з сторони Збаража  о 15 00 годин поступила інформація про те, що по дорозі рухаються три військові машини марки «студебекери». Обласним проводом ОУН було вказано щоб ми не проводили вогонь тільки по двигунах і палити машини, а не вбивати військових. Це тому що вони постійно провозили місцевих жителів по дорозі, а постріли у військових могли і спричинити вбивство мирного населення.  Машини заїхали в село і ми тоді по передніх частинах машин відкрили вогонь. Всі три «студобекери» швидко запалали, а водії у військовій формі повискакували і полягали на землю. через деякий час вони зрозуміли що по них не стріляють, то побігли між будинками в різні сторони. Разом з військовими їхали з навколишніх сіл мирні жителі –жінки. Вони через годину всі пішли в напрямку села Заруддя. На одній з машин був товар, матерія, хустки, жіночий верхній одяг і сигарети в пачках. Сигарети  забрали повстанці а все інше віддали людям.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ