За написані художні твори відправили на примусове лікування в психіатричну лікарню

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівних кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області

ПОСТАНОВА.

Місто Тернопіль. 16 грудня 1967 року.

Слідчий УКДБ РМ УРСР по Тернопільській області старший лейтенант Ткач розглянувши матеріали кримінальної справи №68 по обвинуваченню Рафальського Віктора Парфенійовича, 1918 року народження, народжений у місті Одеса, українець, незакінчена вища освіта, неодружений, без постійного місця проживання та роботи, в злочинах передбачених ч.1 ст. 62 УК УРСР .

ПОСТАНОВИВ:

24 вересня 1967 року УКДБ РМ УРСР по Тернопільській області в селі Ланівці Лановецького району Тернопільської області був затриманий і заарештований Рафальський Віктор Парфенійович. Під час затримування у Рафальського були вилучені написані твори: “Під Дамокловим мечем”, “Роман Сармат”“Чортеня” та інші, які мають в собі неправдиві домисли, що містять в собі обвинувачення радянського державного і суспільного ладу а також твори ідейно-недержавного характеру як“Роман Сармат”, “Чортеня” та вірші. Крім того у Рафальського вилучено компас, різні географічні карти, виданні в СРСР, фотоплівки вилучених його творів, які зберігалися у водонепроникному конверті. В даний час на допитах Рафальський В.П. веде себе неоднозначно, то погоджується давати покази, то через деякий час відмовляється і вимагає провести психіатричну експертизу. Це все викликає сумніви у його психологічній повноцінності. У зв’язку з цим 1 листопада 1967 року по відношенню Рафальського В.П. назначена судово-психіатрична експертиза, яка буде проведена в Центральному науково-дослідному інституті судової психіатрії імені Сербського. Його було відправлено туди 13 листопада 1967 року. Тому термін слідства і утримання під вартою продовжити до 24 березня 1967 року.

АКТ №2/с судово-психіатричної експертизи на Рафальського Віктора Парфенійовича.

8 січня 1968 року в Центральний науководослідний Інститут судової психіатрії імені Сербського було обстежено Рафальського Віктора Парфенійовича, 1918 року народження, обвинуваченого по ст. 62 чс. 1 КК УРСР. На судову психіатричну експертизу в інститут направлений згідно постанови УКДБ РМ УСРС по Тернопільській області від 1 листопада 1968 року у зв’язку щодо психічної неповноцінності підозрюваного. У стаціонар інституту поступив 6 грудня 1967 року. Із слів підозрюваного, з медичних документів відомо, що він закінчив сім класів, з четвертого курсу хіміко-технологічного інституту був виключений. У віці 18 років розпочав займатися драматургією. У 1939 році був призваний до армії, але дезертував, пояснюючи тим що дуже скучав за місцем проживання. Він тоді вже був направлений у Київську психіатричну лікарню, де вперше було поставлено діагноз “шизофренія”. Потім він працював вчителем, директором школи, інспектором РВНО. В цей час почав писати п’єси. У 1945 році та у 1962 році був притягнутий до кримінальної відповідальності. Неодноразово проходив стаціонарно судову психіатричну експертизу, де давались різні суперечливі висновки. Центральний науководослідний Інститут судової психіатрії імені Сербського визнав його хворим, а Київська психіатрична лікарня імені Павлова та Ленінградська спеціальна психіатрична лікарня визнали здоровим. В листопаді 1964 року Рафальський був виписаний з примусового лікування з Сімферопільської психіатричної лікарні. Він переїхав до Києва і ніде не міг приписатись. Тому і був затриманий. Лікарі при обстежені у березні 1967 року визнали що він психічно врівноважений, нервової системної патології не виявлено, орієнтується в часі, в місцевості, легко спілкується з людьми, на всі питання відповідає правильно, він дуже цікавиться всім, що відбувається навколо. На основі викладеного комісія приходить до висновку що потрібно провести обстеження психологічного стану Рафальського Віктора Парфенійовича більш досвідченими психіатрами які б могли б визначити його психологічний стан. Тому потрібно продовжити утримання у Центральний науково-дослідний Інститут судової психіатрії імені Сербського до 1листопада 1967 року.

Голова комісії: психіатр експерт, старший науковий спеціаліст К.Л. Іммерман.

АКТ №12/с судово-психіатричної експертизи на Рафальського Віктора Парфенійовича.

20 березня 1968 року в Центральний науководослідний Інститут судової психіатрії імені Сербського було обстежено Рафальського Віктора Парфенійовича, 1918 року народження, обвинуваченого по ст. 62 чс. 1 КК УРСР. 8 січня 1968 року та 12 лютого 1968 року Рафальського В.П. оглядала комісія по питанню його психічного стану і питання повністю не було вирішене. По відповідних документах видно, що у дитинстві він розвивався і ріс нормально. У старших класах почав втрачати інтерес до навчання, але як він казав, відчув прилив сил і почав писати п’єси. Після семи клас навчання поступив у робфак де також продовжував писати літературні твори. Там деякі педагоги почали за це над ним насміхатись. Будучи підлітком він побив голову профспілки робфаку і його за це виключили. Після цього він активніше почав займатися драматургією. Але його написані п’єси дуже підлягали критичним зауваженням, які він вважав несправедливими. Він почав вважати себе драматургом-новатором. Він всім заявляв що хоче стати драматургом. У 1939 році його призвали в армію. Через короткий час він втік додому і пояснив мамі що там йому скучно. В дома він лежав декілька днів в депресії. Коли його заарештували як дезертира то відправили в Київську психіатричну лікарню де встановили діагноз шизофренія. Коли розпочалась війна, він виїхав в Азію де став працювати вчителем хімії. У 1942 році з власної ініціативи поступив у воєнне училище протихімічної оборони. Там він продовжував писати свої “фантастичні” п’єси. Через деякий час він випив алкоголю і покинув чергування. Його затримали за порушення військової дисципліни і відправили на психіатричне обстеження. Йому поставили діагноз малярійний психоз. Йому надали шестимісячну відпустку для оздоровлення. Він переїхав в Іркутськ де працював вчителем. У 1944 році його знову демобілізували, але комісія його демобілізувала з діагнозом “шизоїдна психопатія”. В 1945 році він повернувся додому і з слів його мами був веселим і вважав себе найрозумнішим. Він говорив що кругом страшна бюрократія через яку він не може просунути свої п’єси. Після цього він перебрався в Івано-Франківську область, де працював вчителем, директором школи і інспектором відділу народної освіти. У 1947-1948 року він відчував велику активну силу щодо написання своїх п’єс. Писав багато історичних драм у ночі. Він не міг ніде добитись постановки його творів. Тоді він розпочав висловлюватися проти радянської влади. У 1954 році він був заарештований по обвинуваченню в здійсненні антирадянської агітації. Його відправили на стаціонарну судову психіатричну експертизу в інститут імені професора Сербського де він перебував з 11 лютого до 30 лютого 1954 року. Там був встановлений діагноз шизофренія і був направлений на примусове лікування у стаціонар. Його відправили у Ленінградську спеціальну психіатричну лікарню де він перебував з 13 листопада 1955 року по 25 вересня 1956 року з діагнозом шизофренія. Він здійснив втечу і перебрався таємно у Харьків. Там намагався у одному із театрів міста передати свою п’єсу де був затриманий і повернутий у Ленінград. Тоді у Ленінградській психіатричній лікарні зробили висновок, що він не психічно хворий. У зв’язку з протилежним висновком комісії його знову помістили на експертизу в інститут імені професора Сербського де перебував до 13 березня 1957 року. Там знову встановили діагноз шизофренія (дефективний стан). Його знову повернули на примусове лікування в Ленінградську психіатричну лікарню, в якій внутрішня комісія 27 лютого 1957 року визнала його здоровим. Його знову повернули в стаціонарну судову психіатричну експертизу в інститут імені професора Сербського де він перебував аж до 13 лютого 1959 року. В цей час він висловлював свої наміри написати велике “історичне полотно”, яке має охоплювати проблеми інтелігенції українського народу з 80 років 19 століття по 20 роки 20 століття. За його словами там повинно було висвітлено духовні погляди і духовний розвиток героїв твору. 8 жовтня 1959 року Рафальський був виписаний з діагнозом повільно текучий шизофренічний процес і переданий на поруки його матері. Він відразу розпочав писати п’єсу про лікарів “Жрецы Екскулапа» яку намагався передати для вистави у Москві. 17 квітня 1962 року його затримали у Києві по ст. 62ч.1 і ст. 64 КК УРСР і був відправлений в Київську психіатричну лікарню імені академіка Павлова де визнали що він здоровий. Тоді його знову направили на на експертизу в інститут імені професора Сербського, де визнали його хворим на шизофренію і відправили знову на примусове лікування. Його направили на лікування протягом півтора року у Казанську психіатричну лікарню, де перебував до 7 жовтня 1964 року. З 19 жовтня по 12 грудня він перебував на лікуванні у Сімферопільській психіатричній лікарні. Після лікування він чотири місяці був у Криму і ніде не працював, а потім переїхав на Вінниччину, де йому пообіцяли працевлаштувати в одній із шкіл вчителем історії. Він не мав прописки і не міг знайти роботу, тому переїхав до Києва. Тоді звертався в Міністерство Культури, де йому порекомендували працювати разом з драматургом і композитором. Раз з ними він декілька разів переписував п’єси “Чортеня” і “Роман Сармат”. Постійної роботи не мав, а підзаробляв як коректоровщик , а деколи гроші висилала йому мама. П’єси його так і не були поставлені на сцені і тоді вирішив переїхати на Тернопільщину. У Ланівцях його заарештували. В цей час в нього вилучили багато написаних ним п’єс і творів, в яких висловлювалися обвинувачення Радянській владі. Свідки: Якубовська заявила що Рафальський В.П. Був неврівноваженою людиною і рахував себе видатним драматургом, а громадянка Філонова, заявляла, що він був дуже неакуратний і ніколи не мав грошей. Свідок Шведов, який ознайомився з його написаними п’єсами та прозовими творами, заявив що вони не мають ідейного змісту. Він з великим ентузіазм розказує про свої п’єси і був впевнений що прийде час і всіх їх будуть ставити на сценах. А тепер їх на ставлять через страшний бюрократизм. Всі написані його твори характеризуються бідністю запасів слів. Перебування його серед душевнохворих у психіатричних лікарнях не дуже бентежило його. Рафальський ніколи не переживав за своїми родичами, ніколи не писав їм листів. Він некритично ставився до свого стану і постійного не працевлаштування і фінансової нестабільності. На основі всього виложеного комісія зробить висновок, що Рафальський В.П. має психічне захворювання у формі шизофренії з паранояльними включеннями і психопатологічним дефектом. Це проявляється в його в паранояльних і параноїдних ідеях, в емоційно вольових розкладах які спричиняють підвищення настрою і багатомовності і спричиняє до писання творів та літературної діяльності і визнання свої переоцінених можливостей. Тому необхідно застосувати до Рафальського В.П. примусове лікування в спеціальній психіатричній лікарні з постійним наглядом

Голова комісії Ціетин.

Довідка по архівно-кримінальній справі Рафальського Віктора Партфенійовича, 1918 року народження, народився у місті Одеса, українець, незакінчена вища освіта, директор середньої школи села Білі Ослови Яремчанського району Івано-Франуівської області по ст. 54-10 чс.ІІ УК УРСР.

Рафальський був заарештований Управлінням КДБ при РМ УРСР Івано-Франківській області 7 жовтня 1954 року. При обшуку за місцем проживання було вилучено: гвинтівка російського зразка №ДУ-7488, боєприпаси — 108 шт., ніж фінка в чохлі, дві машинки для друку іноземного виробництва “Олімпія”, фотоапарати “АГФА”, “ЗЕНІТ” і “ГОМЗА”, рукописи першого, другого, третього і четвертого Маніфестів “УРЦ”, листівки “За абсолютне народовладдя” – 40 штук, листівки “за тридцять три принципи свободи — 168 штук, антирадянські листівки — 639 штук, зошит з антирадянськими записами, копіювальний папір, металічний букварний шрифт різних розмірів з слідами топографічних фарб, його написані прозові та драматичні твори, фотоплівки з текстом – 13 штук. На слідстві Рафальський заявив що у 1943 році став на шлях боротьби проти Радянського Союзу. Для цього він виготовив ряд Маніфестів так званого “Українського революційного центру”, розробив основу цієї організації, яка основувалася на тридцяти трьох принципах свободи, що базувалися на буржуазно-націоналістичних поглядах. Випустив багато листівок від “УРЦ”, проводив агітаційну роботу для створення невеликих груп “УРЦ”. Він також був автором багатьох літературних творів, що містили антирадянські погляди. Ці твори він підписував під псевдо “М. Ромадон”. Протягом багатьох років підпільної діяльності Рафальський на основі самодруку виготовив більше тисячі антирадянських листівок і надсилав по почті по різним адресам в різні міста Радянського Союзу. 27 жовтня 1954 року в селі Росилки Івано-Франуівської області в тайнику на горищі середньої школи були знайдені гвинтівка і пістолет іноземного виробництва. На допиті він сказав що зброї зберігав що боротись проти радянської влади. У зв’язку з тим що на допитах він почав проявляти психологічні розлади, 11 травня 1955 року суд на основі виводів судово-психіотричної експертизи проведеної в Центральному науково-дослідному інституті судової психіатрії імені Сербського виніс рішення що Рафальський хворий на м’яко-текучу шизофренію і направив його на примусове лікування. Знаходячись на лікуванні, він 15 березня 1956 року втік. В червні 1956 року його затримали і направили у Ленінград. При затриманні й нього вилучили пістолет “Браунінг”. Його знову направили на примусове лікування у Ленінградську психіатричну спецлікарню. Там він перебував до 1 жовтня 1959 року. Його потім передали під нагляд його мамі Рафальській Вірі Василівні”.

При вилучені у Рафальського Віктора Парфенійовича було вилучено більше тисячі написаних та надрукованих машинкою віршів. Декілька з цих віршів:

“І знову чорна зрада… Знову

Лягли на руки кляті пута

І стогне в жилах буйна кров,

І тільки думка ще не скута,

О Боже милий. Скільки ж то

Іще страждати, терпіти муки?”

Уривок наступного вірша написаного Рафальським В.П. Перед тим , як його відправили в психлікарню 1 жовтня 1954 року.

“Що Вам бідна доля Катерини,

Українських хлопців і дівчат,

Коли Волю й Славу України

Ви продали вже давно сто раз.

Ви що, гвалт тепер зняли такий разючий!

Чому, мов бандури, Ви мовчали усі,

У ті дні, коли народ наш мучив

Чорний пазур живої Москви.”

Рафальським Віктором Парфенійовичем за період коли він не перебував в психіатричних лікарнях написані такі твори: “Незвичайні пригоди трьох оборотнів у країні чудес”, “ Зойк і Лють”, “Хаймер”, “Чортеня”, “Закувала та Сива Зозуля”, “Чому сяє сонце”, “Щастя Ірини Павлюк”, “Під Дамокловим мечем”, “Ромат Сармат” та багато інших.

Постанова Верховного суду України

…враховуючи, що Рафальський Віктор Парфенійович здійснював особливо небезпечний державний злочин, комісія вважає необхідним прийняти до нього примусове лікування в психіатричній лікарні спеціального типу.

Керуючий Яровий

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ