На Тернопільщині діти-інваліди страждають внаслідок політичних розборок

Під час останньої сесії обласної ради депутати не хотіли вислухати звернення керівників чортківського реабілітаційного центру для дітей з обмеженими можливостями.

Народні обранці навіть не дали можливості розповісти, з якими проблемами зустрічаються маленькі жителі Тернопільщини та про яку допомогу вони просять. Депутати відхилили пропозицію заслухати звернення керівників реабілітаційного центру. Більше половини з них, мабуть, не вважали за потрібне виконати покладений на них обов’язок допомагати громаді, натомість важливішими для них виявились бюджетні питання.

 

Центр для дітей у приміщенні з грибком та без каналізації

Чортківський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів «Дорога життя» працює в області близько семи років. Ще у 1989 році батьки дітей з особливими потребами об’єдналися і створили громадське об’єднання. Спочатку сюди входило небагато дітей, та з кожним роком їх кількість зростала. Батьки більше десяти років оббивали пороги чиновників, щоб створити цінну структуру – центр соціальної реабілітації для дітей, які через хвороби не можуть відвідувати дитячі заклади. У червні 2004 року такий заклад був створений. Його назвали «Дорога життя» . Щоправда, відкрили центр у підвальних приміщеннях міської ради, де немає водопроводу, каналізації та належного освітлення. Воду доводиться привозити самотужки. Стіни по периметру вкриті грибком та цвіллю. Через відсутність каналізаційної системи центр закупив для маленьких дітей горщики, а для старших – спеціальні крісла з сидіннями. У підвальних приміщеннях центр для дітей-інвалідів перебуває уже сьомий рік. Незважаючи на те, що заклад знаходиться у центрі міста, у батьків та працівників закладу немає можливості вивести дітей на прогулянку. Єдине, чим задоволені маленькі пацієнти центру, що у приміщенні завжди тепло.

Через два роки від початку заснування районне керівництво виділило для центру приміщення колишнього військового тренажеру, в якому у той час проживали сім’ї колишніх військовослужбовців. Протягом п’яти років тривав судовий спір за квадратні метри, але врешті-решт їх таки передали реабілітаційному центру. Як не прикро, але проблеми соціального центру на цьому не закінчились. Нове приміщення знаходиться у жахливому стані. У ньому потрібно робити ремонт, а грошей на це в районному бюджеті немає. Керівники центру та батьки зверталися до благодійників та меценатів з проханням допомогти.

– Було б гріхом сказати, що люди нам не допомагають. Багато вдалося зробити завдяки спонсорським коштам, але того, що ми назбирали, не вистачає навіть на те, щоб оплатити вартість обстеження будівлі. Відтак визначити можливості реконструкції споруди під центр соціальної реабілітації не можливо. Протягом семи років роботи нам вдалося придбати багато реабілітаційного обладнання. Ми брали участь у конкурсі грантів серед установ та закладів реабілітації для дітей, хворих на ДЦП. Деякі тренажери подарували місцеві спонсори. Дещо виготовили навіть своїми руками. В арсеналі центру є батути, шведська стінка, велотренажер. Втім ефективно застосовувати обладнання для лікування дітей у працівників центру немає можливості. Діти займаються на обладнанні почергово. Проводити комплекс вправ не дає тісне приміщення. Повністю розкласти усе обладнання немає де, тому ми змушені одні тренажери складати, інші монтувати, – розповідає директор центру Марія Анісенко.

На реабілітацію чекає півтори сотні дітей-інвалідів

Сьогодні на обліку в Чортківському районі перебуває 335 дітей-інвалідів, з них 150 потребують реабілітації. Натомість центр «Дорога життя» може прийняти не більше 16 діток. Якби установа перейшла у нове приміщення, допомогу могли б отримати у кілька разів більше дітей. На сьогодні центр займає сім кімнат загальною площею близько 100 квадратних метри. Погодьтеся, навіть для тієї кількості дітей, які тут займаються, цієї площі недостатньо.

– Нове приміщення знаходиться у жахливому стані. Для його реконструкції та переобладнання, за попередньою оцінкою експертів «Тернопільархпроекту», потрібно близько 4 млн. грн. Ясна річ, така сума не підйомна для жодного місцевого бюджету. На сьогодні центр фінансується з районного бюджету. Виділених коштів вистачає лише на зарплату восьми працівників, які опікуються дітьми, а також на сплату комунальних послуг та придбання речей першої необхідності. Більшість обладнання закуплено за спонсорські кошти та гроші виграних грантів, – каже Марія Михайлівна.

Дізнавшись про проблеми реабілітаційного центру, усі бюджетні установи розводять руками. Питання реабілітаційного центру роками стоїть на контролі керівних органів, однак протягом цього часу воно так і не зрушилося з місця. Як правило, допомогу у «Дорозі життя» отримують діти з Чорткова. Значно менше серед них діток з навколишніх сіл. А про інвалідів з віддалених районів взагалі не йде мова. Їм важко щодня діставатися до районного центру, тому такі діти позбавлені можливості проходити реабілітацію. У новому приміщенні керівництво центру планує обладнати спальні. Тоді батьки зможуть привозити дітей на початку тижня і забирати додому на вихідні. Ми зверталися до керівництва вищих державних органів, у фонди та організації, тому що вирішити питання в рамках району не можливо, каже Марія Анісенко. На процедури діти приходять о 9 годині ранку. Тут проходять реабілітації діти-інваліди від 2 до 18 років. До 16 години з ними займаються працівники центру: вчителі- реабілітологи, вихователі, медсестра з масажу та лікувальної фізкультури. Крім того, протягом дня діти отримують повноцінне триразове харчування.

Депутати сказали «ні»

Днями за сприяння фонду захисту прав інвалідів центр повинен отримати обладнання на суму близько 130 тис. грн. Найголовнішим здобутком центру стане гравістат – апарат, який дозволяє дітям з проблемами опорно-рухового апарата правильно пересуватися. На вигляд гравістат нагадує скафандр. Він вирівнює осанку та покращує ходу. Високу захворюваність на недуги, які обмежують можливості дітей, пов’язують з тим, що районний центр знаходиться у четвертій зоні, постраждалій від Чорнобильської катастрофи. Зараз на світ народжують малят батьки, які під час трагедії ще самі були дітьми.

На сесії обласної ради питання щодо реабілітаційного центру піднімав депутат обласної ради Степан Барна. Позиція колег його шокувала, зізнається депутат. На адресу Степана Барни надійшло звернення дирекції реабілітаційного центру, переадресоване від нардепа Арсенія Яценюка, в якому колектив просить про допомогу. Ознайомившись з проблемою, Степан Барна запропонував винести звернення на розгляд сесії, однак депутати не підтримали його. Ситуація, м’яко кажучи, не приємна, однак, на думку депутата, в області діти-інваліди не один раз постраждали внаслідок політичних розборок. Проблем у цій галузі щороку стає дедалі більше, а політики – дедалі черствішими до чужого горя.

Зоряна Герасимів, Номер Один