Наруга ректора Юрія над людьми триває

«Погляд» публікував  гострокритичну статтю  “Нової Тернопільської газети” “Наруга над людьми у ТНЕУ”. Йшлося у ній про те, як керівництво національного вишу, а в народі— “протитанкової академії”, в особі ректора Сергія Юрія виселяє працівників університету з гуртожитків, де вони прописані і мешкають разом із сім’ями вже багато років. Та для “добродія” Юрія це не аргумент і закони не писані. В результаті 27 сімей у будь-який момент можуть опинитися на вулиці у холодну пору року (серед “виселенців” і відомий в Україні автор пісні “Канни зів’яли”, засновник та керівник ВІА “Опришки”, а нині керівник народного театру пісні ТНЕУ Руслан Іщук).

Публікація викликала неабиякий резонанс не лише у Тернополі, а й за кордоном. Але тільки не в керівництва університету.

Замість того, щоб ввійти у ситуацію нещасних людей, зрозуміти їх, ректор Юрій та К° розпочали брутальну кампанію з приниження та цькування. За інформацією, яку вдалося дізнатися репортерам “НОВОЇ…”, більшість сімей має перепустки лише до 15 квітня, а далі?.. Дехто із працівників ТНЕУ “виселенцям” відверто закидає: “Скоро ноги вашої тут не буде!” Кажуть, що “вельмишановний” ректор Сергій Юрій навіть заплановане відрядження відмінив, допоки не доб’ється свого (читай: не діб’є безправних

працівників та їхніх сімей). Тепер у кожному гуртожитку чергові мають “чорні” списки і пильнують, як зіницю ока, за тими, хто не повинен тут проживати. Хоча за юридичними нормами такі дії є абсолютно незаконними, адже поселяють у гуртожиток згідно з ордером про поселення (до слова, у старожилів гуртожитків ці ордери кудись таємниче “позникали”). Не береться до уваги й те, що фігуранти “чорного” списку мають багаторічну постійну реєстрацію.

Зелений папірець – перепустка, вагоміше, ніж офіційний штамп у паспорті!

– Сьогодні у гуртожитку виставили охорону. Віднині тих, чиї прізвища є у списку і які не мають перепусток, не пускатимуть до гуртожитку, – розповідає колишня викладачка англійської мови Марія Артюніна. – Нам цей список показали ще тиждень тому, щоб ми ознайомилися і розписалися. Я написала під своїм прізвищем “не згідна”. Керівництво ТНЕУ посилається на те, що гуртожиток №2 — студентський, хоча насправді він отримав статус гуртожитку для проживання сімей згідно з рішенням Тернопільської міської ради від 11.07. 1995 року. Наразі сиджу під “домашнім арештом”, адже знаю, що назад мене ніхто не впустить. Уявляю, що буде робитися ввечері, коли люди, що є у списку, повертатимуться додому.

15 березня про ситуацію в гуртожитку ТНЕУ транслював передачу “5-ий канал”. До фігурантів програми, серед яких був і Руслан Іщук, у ТНЕУ згодом поставилися неоднозначно. Дехто хвалив, мовляв, молодці, що не мовчите, а дехто взявся “копати яму”, щоб вислужитися перед керівництвом.

– Мені закинули те, що я у четвер не з’явився на роботу, хоча я сумлінно відпрацював усі

репетиції, – обурюється Руслан Іщук, – наказали навіть писати пояснюючу. Врятувало те, що четверо студентів і двоє працівників університету підтвердили, що я справді працював того дня. До гуртожитку мене поки що впускають, бо маю перепустку до 15 квітня.

А ось Елеонора Сафонова потрапила до гуртожитку лише після дзвінка прокурора міста

Сергія Банаха.

– Я прийшла до пана прокурора і розповіла про свою проблему, – каже Елеонора Сафонова. – Він зателефонував ректору і попросив впустити мене до помешкання. Впустити мене то впустили, але під пильним наглядом коменданта гуртожитку Катерини Стадницької і ще двох її колег. Вони стояли під дверима увесь час, поли я спаковувала речі, боялися, щоб часом не зачинилася зсередини. Відтак мені довелося знову покинути гуртожиток.

Більщість мешканців гуртожитку з острахом чекають 15 квітня.

Оксана Гончаренко