Не знайшов такі, як хотів, і пошив сандалі сам. Досвід тернополянина Богдана Дікальчука

— Мені дуже подобаються мінімалістичні сандалі, які складаються зі смужок шкіри та не мають нічого зайвого, я їх називаю «гладіаторки». Шукав такі дуже довго, і коли кілька років тому знайшов, то носив, поки повністю не зносив. Я хотів дати їм друге життя, проте не зміг відновити підошву. Потім знайшов собі заміну, але їх вкрали, коли ночував біля Вісли у Варшаві.

За якийсь час Богдан вирішив зробить сандалі власноруч. Для цього переглядав відео, але здебільшого ті стосувались того, як зробити туфлі, а спеціалізованої розповіді про сандалі не було. Все ж перша модель таки з’явилась, вона була не надто вдала і головна проблема полягала у підошві.

— Хотів, аби вона теж була зі шкіри, але це виявилось не надто вдалою ідеєю. Згодом знайшов готову підошву. Власне підошва — одна з найважливіших частин сандалей, бо має добре пом’якшувати крок при ходінні. Знайти добру підошву складно, бо ж мені потрібна всього одна пара, а не партія, вибір підошв у магазинах досить обмежений. Зробити верхню шкіряну частину не дуже складно. Я вирізав деталі, з’єднав їх між собою на манер тих сандалей, що в мене були. Досить трудомісткий процес — підігнати виріб під ногу. Зазвичай для цього використовують колодку, в мене її нема, тому я робив це на своїй нозі. Далі — склеювання. Перший раз я клеїв сам, другий — промисловим способом. Остання в часі пара виявилась досить міцною та зручною  — виготовив її наприкінці минулого літа і зараз активно використовую.

Крім того, Богдан шиє сумки та гаманчики. З ними історія така сама — коли не знайшов таких моделей, які подобались, вирішив пошити їх самому. Його улюблений виріб — рюкзак із кірзи, котру придбав на тернопільському заводі штучних шкір. Каже, цей матеріал дуже міцний, має цікавий вигляд і добре тримає форму – те, що треба для урбаністичних ранців. Для пошиття використовує звичайну машинку, до якої приладнав мотор і пере налаштував механізм шиття.

Анна Золотнюк.

Фото надані Богданом Дікальчуком.