“Повилазила чорнота й розповзлася по нашій країні”, – чоловік з Луганщини втік до Тернополя
Рятуючись від куль та жорстоких погроз розправи, житель міста Рубіжне Луганської області приїхав у Тернопіль. Удома залишилися його батьки та кохана жінка.
Я вже просто не міг цього терпіти, – зізнається М. (прізвище та ім’я не називаємо з етичних міркувань – прим. Авт.). – Кожен день мені дзвонили невідомі й погрожували. Залишали злощасні повідомлення в соцмережах, загадковим чином там з’явилася моя домашня адреса.
Чоловік розповів, що ситуація в рідному місті почала загострюватись орієнтовно із середини квітня.Щотижня збиралися мітинги так званих “невдоволених”, які своїми гаслами пропагандували все проросійське.
Махали там своїми ганчірками, закликали до радикальних дій, – додає він. – Десь після 20 травня вже почали стріляти. Жах, я такого ще не бачив, щоб у мирні часи могло таке коїтися! До чого докотилися!
М. не міг бути осторонь подій, які набирали обертів, він разом зі своїми друзями та знайомими організовував проукраїнські мітинги. Вони роздавали листівки на вулицях, спонукали місцевих жителів підтримувати їх, боротися за Україну.
Серед місцевого населення приблизно 15% виступають таки за Росію, стільки ж – за Україну, а решта – це люди, які з нетерпінням чекають, аби холодне протистояння закінчилося якомога скоріше, – каже він. – Для останніх важливо, аби вчасно платили зарплати, пенсії, і щоб не було ніякої загрози для їхнього мирного існування.
За словами співрозмовника, тамтешні сепаратисти і терористи – люди з кримінальним минулим, найманці, бездушні вбивці.
– Ви б тільки їх бачили. На вулиці сорок градусів спеки, а вони – у масках, чорних куртках з автоматами в руках. Повилазила чорнота й розповзлася по нашій країні.
Тепер, каже чоловік, у його рідному місті постійно лунають постріли.
Страшно за життя рідних, – додає він. – Місцевий морг всіяний трупами. При чому, там тіла як сепаратистів, так і наших військових. У ЗМІ подають неправдиві цифри “наших” втрат. Насправді кількість загиблих, які борються за Єдину Україну, набагато більша.
Наостанок чоловік додає, що йому було важко їхати з дому, тим паче, що там залишилися рідні. Але інакшого виходу не було. Як скоро житель Луганщини збирається повертатися додому, він не знає. Але, каже, війна, ще не закінчилася.
Я приїхав на Західну Україну, аби не наражати рідних на небезпеку, – акцентує біженець. – Нам потрібно гнати сепаратистів геть. Влада говорить про компроміс, діалог з Росією, тим часом ситуація там загострюється. Схід не розуміє неефективних перемовин,він сприймає тільки жорстку силу.
Коментарі вимкнені.