Степан Барна: «Від корупції нас врятує електронне урядування»

В інтерв’ю журналу «Тиждень» нардеп Степан Барна розповів про перезавантаження влади і як подолати корупцію

Однією з основних вимог Майдану було перезавантаження влади. Воно відбулося?
– Відбувається. По-перше, у парламент пройшло дві третини нових депутатів. По-друге, вони зовсім інші, не спраглі влади, грошей і болісно реагують на несправедливість. Це прості люди, які не бояться спілкуватися з громадянами, не втікають від них, спокійно їдуть у метро й можуть харчуватися у фастфудах. Зокрема, я собі ніколи в цьому не відмовляю, живу в готелі «Верховна Рада» і не комплексую.

Але перезавантаження передбачає зміну правил гри.
– Звичайно. І для цього ми маємо певний час. Кроки, які нині робить Верховна Рада, вказують на те, що процес триває. Взяти хоча б те, що голосування тепер відбувається в поіменному режимі, що депутати болісно реагують на факти кнопкодавства. Усі ми бачили, що було рік тому, коли бігали між рядами й голосували як хотіли, а диктаторські закони взагалі ухвалювали підняттям обох рук і ніг. Я завжди голосую особисто, і так робить 99% українського парламенту. Це є здобутком.

Скільки часу ви собі відводите? Іноземні експерти та донори попереджають, що в української влади є максимум два місяці на зміни…
– Об’єктивно часу вже немає. Тому й вимоги до уряду завищені. Я не належу до найбільших прихильників прем’єр-міністра Яценюка і достатньо критично його оцінюю. Але водночас розумію, що, наприклад, прийняття бюджету було частково вимушеним кроком, який мав визначити стратегію розвитку країни на наступний рік. Питання децентралізації, перехід ширших повноважень до органів місцевого самоврядування, боротьба з корупцією – усі ці речі закладені і в головному кошторисі країни, і в низці документів, прийнятих у другій половині грудня. А що часу практично немає, то ми на кожному пленарному засіданні порушуємо ці питання. Не розказуватиму про те, як у нашій фракції БПП відбуваються дискусії, вони досить серйозні. І ви бачите, що ми, депутати, вельми критично оцінюємо дії Кабміну. І робитимемо це постійно, бо, допоки питання порушуються, міністри змушені думати, що з тим робити. Наша фракція свідомо відмовилася від власних партійних квот і не запропонувала кандидатур на посади міністрів. По них прийшли люди, які ще донедавна були іноземцями. Це реформатори. І саме в тому суть наших намірів – реформувати країну. Наразі результати малопомітні. Усе схоже на ритуальні заклинання чи імітацію, що нагадує поведінку колишньої влади…
– Я не впевнений, що відбувається так само. Хоча тут, мабуть, доречний вислів «революцію задумують романтики, здійснюють фанатики, а користуються негідники». Так от, я впевнений і, понад те, готовий констатувати факт, що була частина пройдисвітів, які прийшли під прапорами Революції гідності й взялися немилосердно красти. Реформи в Україні мали б почати реалізовуватися не в листопаді, а в березні, й прем’єр-міністр Яценюк, який зараз знову призначений, мав би звітувати про те, що він зробив від березня, а не про те, що робитиме з грудня. І це об’єктивно. Про що я не раз наголошував і перед фракцією, і з трибуни ВР, але, на жаль, відповіді так і не дістав.
Ми знаємо, що є зловживання службовим становищем у Генеральній прокуратурі, бачимо прогалини в правоохоронній системі, проблеми з державними підприємствами, де до немислимих масштабів розвинулася корупція. На Тернопільщині спостерігали, як приймали від людей зерно за однією ціною, а розраховувалися за іншою. Тобто відбувалися колосальні зловживання. Сподіваюся, що на всі запитання нарешті буде дана відповідь. Ми цього вимагаємо.
Яким мало б бути нове виборче законодавство?
– Пропорційна система з відкритими списками – ідеальний варіант для проведення виборів, котрий дасть пропорційне представництво, авторитетних людей і команди, які будуть здатні брати на себе політичну відповідальність. На місцевих перегонах однозначно має бути мажоритарна система. У селі, де проживає 500 осіб, вибори не можуть відбуватися на пропорційній основі. Це нелогічно, коли три партії формуватимуть список із трьох осіб. Тому зрозуміло, що пропорційна система має запроваджуватися пропорційно до кількості населення певних територій. Знову ж таки це європейська практика.

 Дострокове переобрання Ради реальне чи вона працюватиме всі п’ять років?
– Вона працюватиме, доки не виконає свого ключового завдання: ухвалення законодавства, яке підштовхне до конкретних кроків у напрямку інтеграції України в європейську спільноту та ЄС. Ми повинні провести реформи. Розумію, що може бути погано протягом певного часу, але потім буде добре. Таку шокову терапію давно треба було провести в країні. На жаль, багато чиновників, зокрема й постреволюційного періоду, працювали з позиції не державників, а політиків. Готувалися до виборів, але не займалися реформами, бо розуміли, що зміни тягнуть за собою відповідальність, у тому числі політичну, і ризики, що люди не зрозуміють або не повірять. Але ми пригадуємо, як сприймалися реформи Бальцеровича. У. Влада – це ще й дрібні чиновники, які здатні занапастити всі хороші починання. Як дати раду з цими людьми?
– Моя концепція – це електронне урядування. Доки існуватиме чиновник, який сидить у кріслі, має папір і ручку, доти буде корупція. Тільки побудова системи електронного урядування допоможе подолати це зло. Максимальна дерегуляція, децентралізація й електронне урядування лежать в основі боротьби з корупцією. Я цікавився відповідним досвідом Естонії. Він унікальний. Це країна, яка за короткий час подолала корупцію, стала членом НАТО і ЄС. Думаю, нам це було під силу ще в 1991 році, якби на те була воля керівництва держави, але її не було.

А зараз?
– Зараз є, але обставини інші. Ми повинні розуміти, що країна воює на три фронти. Перший – із Росією, яка вчиняє агресію, другий – дипломатичний, третій – корупція. Я із Західної України, там немає сепаратистів, але корупція є. І її прояви безвідносно до партійної належності ще більше нищать країну, ніж відкрита агресія. Агресія об’єднує людей, а корупція знищує в них віру. Віру в країну. Це найбільш небезпечно. Тому ми маємо міняти свідомість і починати із себе.