Короткі куртки та “голий” поперек – прямий шлях до нефролога, — Тернопільський лікар Інна Якубишина

Підставою для інтерв’ю із доцентом кафедри внутрішньої медицини №3 Тернопільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського, лікарем-нефрологом Інною Якубишиною стала не тільки актуальність проблеми, яку охоплює спеціальність нефрологія, але й інтерес до особистості – відома в Тернополі як фахівець високого рівня, впевнена, легка у спілкуванні, зосереджена, проста і людяна.

Ми зустрілися з Інною Григорівною у Тернопільській університетській лікарні, в її робочій атмосфері. Поруч з робочим столом важко було не помітити раритетну вазу з хризантемами. Це її улюблені квіти і найближча серцю порцеляна, адже цю вазу свого часу створив тато пані Інни, який був великим романтиком Тернопільського фарфорового заводу, працював головним теплотехніком, один з будівничих заводу.

— А ким була мама?

— Вона дуже хотіла, аби я стала лікарем, хоч і сама – лікар. Має майже 80 років і досі викладає у нас в університеті. Коли я закінчила школу, моє бажання щодо професії ще не було повністю оформлене. У перший рік після випускного я не вступила в інститут, відтак почала працювати на станції переливання крові. Після того року досвіду я вже чітко знала, що хочу бути лікарем, тому другий вступ у медичний інститут став успішним. Після його закінчення мене залишили працювати викладачем, потім написала дисертацію… Спочатку у мене була спеціальність ендокринологія — по захворюваннях щитоподібної залози, але потім змінила фах на нефрологію, у якій працюю вже 25 років. Тут тяжко, але я люблю цю роботу, бо розумію, що це — моє.

— Інно Григорівно, коли в людини болять нирки, її спочатку можуть спрямувати до терапевта, уролога або нефролога. Яким чином уролог відрізняється від нефролога?

— Відповідно до реформи охорони здоров’я, люди з проблемами нирок спочатку йдуть до сімейного лікаря, який призначає обов’язковий об’єм обстежень — загальний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз крові, кардіограму, рентген грудної клітки. За цими аналізами сімейний лікар може відрізнити захворювання нирок — усі недуги нирок проявляються у загальному аналізі сечі. Далі сімейний лікар має достатньо компетенції, щоб спрямувати людину до нефролога чи до уролога. Простими словами, урологічна спеціальність — це хірургічне втручання, нефрологічна — терапевтична спеціальність. Якщо йдеться про ниркову недостатність, при урологічних захворюваннях часто лікують нефрологи, урологи ж більше залучені, коли треба оперативне втручання, наприклад дроблять камінці у нирках. Урологи і нефрологи дуже тісно співпрацюють.

— Таке враження, що професія уролог значно більше на слуху, ніж нефролог.

— Напевно тому, що урологів більше. У Тернопільській області, наприклад, урологів у десять разів більше, ніж нас, нефрологів. Лише одне відділення нефрології на всю область – у Тернопільській університетській лікарні. Нефрологів насправді не вистачає, адже кількість захворювань нирок зростає. Є велика потреба у лікуванні хворих з нирковою недостатністю. В Україні, хворих, які мають хронічні захворювання нирок, є близько 490 тис. осіб. У світі кількість людей, які мають проблеми з нирками різного характеру, — 850 мільйонів.

— А в Тернопільській області?

— У нас чимало хворих, які потребують гемодіалізу. Гемодіаліз — це апаратний метод очищення крові. У нашій лікарні є основний і сателітні діалізні центри — найбільший розташований у Копичинцях, ще два в Бучачі і Кременці. Там є апарати для ведення хворих, які довічно беруть діаліз. У нас ще є відділення анестезіології, там є один апарат для проведення гострого діалізу — коли нирки мають гостре пошкодження і перестають фільтрувати сечу. Це може статися через отруєння сурогатами алкоголю, грибами, через синдром тривалого здавлення — коли людина перебуває під вагою якогось предмету (у ДТП, інших нещасних випадках). Ще у нашій області часто зустрічається таке захворювання як лептоспіроз, який переносять щурі. Тернопільська область — сільськогосподарська, тому тут це дуже актуально. Внаслідок лептоспірозу виникає гостре порушення роботи печінки і нирок. Крім цього люди використовують сільськогосподарські отрутохімікати без належного захисту і травляться самі ж. Ще один фактор, притаманний осінньо-зимовому періоду — отруєння чадним газом. Це дуже підступне отруєння, позаяк людина його не відчуває.

— Лікарі інколи можуть розпізнати “свого” пацієнта з першого погляду. Чи можливо візуально виявити людину з хворобою нирок?

— Так, ми, нефрологи, теж часом кажемо: “Це на вигляд наш пацієнт”. Зовні нефрологічний хворий — з набряком на обличчі і блідого кольору. Але є дуже багато захворювань нирок, які на вигляді зовсім не позначаються. Найкраще, аби підтвердити чи спростувати негаразди з нирками, треба зробити УЗД і загальний аналіз сечі.

— Пригадую, у дитинстві мама, коли перевіряла, чи немає у мене захворювання нирок, казала підняти руки і стукала ребрами долонь в області нирок. Це дійсно може про щось сказати?

— Так. Це називається болючість в кістково-вертебральних кутах. Цей симптом виникає тому, що нирки знаходяться у міцній капсулі. Коли нирка набрякає, відбувається тиснення на цю капсулу, відтак є больовий синдром. Дуже багато захворювань нирок починається із такого набряку.

— Інно Григорівно, які фактори мають насторожити людину, аби звернутися до лікаря щодо нирок?

— Ранкова набряклість обличчя. Набряки можуть виникати і на ногах. Дуже важливий зараз симптом — підвищення артеріального тиску, йому треба знайти пояснення — це гіпертонічна хвороба чи захворювання нирок, або якесь ендокринне захворювання. Також можуть хвилювати болі у попереку, болі при сечопуску. Для чоловіків сечопуск вночі більше ніж раз — це теж повинно насторожити.

Колись була така добра практика, як диспансеризація — люди бодай раз в рік здавали аналізи і тяжкі хвороби не тягнулися роками, як тепер. Зараз люди рідко звертають на себе належну увагу.

— Знаю, в нашій області є багато хворих з нирковою недостатністю…

— Хочу звернути увагу на таку проблему, як лікування людей із термінальною хронічною недостатністю, тобто коли нирки виконують свою роботу лише на 10-20%. Цим хворим звичайні консервативні методи лікування (уколи, таблетки, капання) вже не допомагають. Вони потребують переведення на апаратне очищення, позаниркові методи лікування. Їх є три — програмний гемодіаліз (коли апарат чистить кров), перитонеальний діаліз (коли людині встановлюють трубочку в живіт, через неї вливається спеціальний розчин, який очищує кров), і найбільш цивілізований метод — трансплантація нирок.

— Однак наше законодавство ще не перейшло цей поріг.

— Поясню, чому це найбільш цивілізований метод. Він дає набагато кращу якість життя, ніж два інші методи. На даний час для держави це доволі дешевий метод, адже люди беруть донора з родини, відтак орган виходить безкоштовним, йдеться лише про оплату операції. Але потім для держави може бути багато витрат, тому що будь-яка пересадка органів потребує вживання ліків імуносупресорів, які гасять імунітет, щоб пересаджений орган не відторгся. Як свідчить мій досвід, після пересадки нирок люди згодом можуть виконувати і фізичну, і розумову роботу, живуть повноцінно, тоді, як всі інші прикуті до гемодіалізу.

— Що дасть закон про трансплантацію органів?

— Буде банк даних трупних органів, українці зможуть жертвувати органи у випадку надзвичайних ситуацій. Це значно розширить базу людей, яким можна пересадити органи. Кількість людей, яка має потребу у гемодіалізі у чотири рази більша, ніж та, яка його отримує. Трансплантація органів дасть змогу, особливо молодим людям, згодом жити повноцінно.

— Скільки часу орган “дійсний” для пересадки після смерті донора?

— Впродовж 4 годин.

— Відповідно до вашого досвіду, які фактори найбільше впливають на здоров’я нирок у жителів нашої області?

— Фактор №1 — у нашій області вода має велику твердість, крім цього тернополяни споживають критично замало рідини, тому потім мають так званий пісок у нирках. Уже стало нормою, що цей пісок зустрічають у дітей. Але це не нормально. Розмір однієї піщинки — це 2-3 міліметри. Але треба розуміти таку математику: якщо три маленьких піщинки з’єднуються — це вже 6 міліметрів — це камінчик, який може вийти з болем, а такий, який уже 1 сантиметр, уже може і не вийти, принаймні у жінок ще може, у чоловіків точно ні. А бувають камінці і до трьох сантиметрів. Тому для наших людей важливо споживати якісну воду і вживати півтора літра рідини щодня щонайменше. У гарячу пору року — до 2 л. Особливість сечокам’яної хвороби — це недостатня кількість випитої води.

— Що нового у нефрології спостерігається останнім часом?

— Відносно новий метод лікування — метод перитонеального діалізу. Він придуманий для того, аби покращити якість життя людей. Адже пацієнти самотужки можуть застосувати цей метод, без відвідування лікарні. Поки у нас не було сателітів, пацієнти долали 100-120 кілометрів до лікарні тричі у тиждень, і це довічно. Процедури перитонеального діалізу треба робити 4 рази на добу, але вони займають по 15 хвилин. Крім цього, на території нашого відділення проводять нові світові дослідження, завдяки яким, наприклад, можна коригувати порушення обміну кальцію, фосфору, аби в хворих з нирковою недостатністю не виникало переломів.

— Зараз осінь, на вулиці перші холоди, багато лікарів радять відмовитися від коротких курток — мовляв, нирки люблять тепло. Невже їх справді можна “застудити”?

— Звичайно. Короткі куртки та “голий” поперек в холодну пору – прямий шлях до нефролога, який, дуже ймовірно, поставить діагноз “пієлонефрит”. Цей діагноз не надто страшний, проте захворювання може призвести і до ниркової недостатності. Й дуже часто ця проблема виникає осінню або навесні — через переохолодження попереку. Для нирок дуже важливо, щоб поперек і ноги були у теплі. Тому обирайте довший верхній одяг чи принаймні вдягайтеся так, щоб поперек не був “голим”. Особливо це стосується молодих дівчат.

Підготувала Ірина Гайсюль.