Майбутній крах імперських амбіцій Росії у світовому православ’ї, – архієпископ Тернопільський і Кременецький, владика Нестор

Увесь православний світ у передчутті змін. Кожен хоче зрозуміти, що відбувається у житті церкви та до яких наслідків це призведе. Усі в очікуванні надання автокефалії Українській Православній Церкві. Коли планує Константинополь прийняти Томос як документ про синодальне рішення Вселенської патріархії? Чи відбудеться процес об’єднання православних церков в Україні? Про це ми вирішили запитати у владики Нестора, архієпископа Тернопільського і Кременецького Української Православної Церкви Київського Патріархату.

— Владико Несторе, в якому стані зараз перебуває православна церква в Україні?

На сьогодні в Україні ситуація непроста. У нас три православні церкви: Українська Православна Церква Київського Патріархату (УПЦ КП), Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ), які офіційно невизнані, та Українська Православна Церква Московського Патріархату (УПЦ МП). Розуміло, що розколене Православ’я — це не те, що нам потрібно. Церква Московського Патріархату бачить можливість об’єднання лише тоді, коли ми повернемося у лоно Росії, УАПЦ з власних переконань завжди уникала єднання. Ми радіємо з того, що Константинополь як наша “мати-церква” (адже ні для кого не є таємницею, що саме звідти до нас прийшло християнство) допоможе нам у процесі внутрішнього єднання.

У час ослаблення Константинополя, Москва вела підкупну політику та переслідувала лукаві політичні амбіції, її завжди цікавила наша держава, адже без України не було би Московії. Росія завжди прагнула забрати собі нашу історію та нашу землю. Одним із таких засобів вона завжди розглядала також і нашу Церкву. Відомо, що після хрещення України, саме ми йшли “відкривати очі” диким народам півночі. Спочатку центром руської церкви був Київ, а коли татари зруйнували столицю, то центром стала Москва і відтоді вони стали спадкоємцями Древньої Русі, навіть назву забрали собі Русь — Росія. Зараз Константинополь хоче відновити історичну справедливість. Саме він є “матір’ю-церквою” для нас, а російська церква — лише “донькою” української.

— Чи має Константинополь у боротьбі за наші права особисту вигоду?

У цій ситуації Константинополь чітко розуміє, що Україна, яка хоче вийти з однієї залежності, так легко не погодиться на іншу. І це не подолає розкол, а лише його поглибить. Маємо приклад Естонії, коли на початку 90-х років частина духовенства вийшла з-під московського патріархату і попросилася під керівництво Константинополя. Зараз там дві канонічні юрисдикції, які між собою не спілкуються. Україна цього варіанту не прийме.

Однак Константинополь переконаний, що після об’єднання Української Православної Церковної у міжправославних стосунках буде законним ще один голос, який матиме вагу у православних соборах. Зрозуміло, що позиція української церкви суперечитиме московській. Україна стане новим та надійним союзником Константинополя.

Ще один важливий момент, у цьому питанні є чітка позиція нашої влади, європейської спільноти та американського керівництва, адже церковні справи розглядають як частину санкцій проти Росії. Варто зрозуміти, що залежність церкви — це не тільки питання суто церковне, а справа внутрішньої безпеки країни. Саме тому у цьому бере участь президент та Верховна Рада України. Ми неодноразово були свідками того, як російська церква підтримує сепаратистів по той бік розмежування. Загалом — це частина плану світової спільноти, яка хоче послабити російський вплив в Україні та поза її межами. Основною перевагою російської церкви є те, що вона — найбільша. Справді, РПЦ налічує 17 тис. парафій, з яких 11 тис. — тут, в нас, в Україні. Ми сподіваємо, що коли утвориться Єдина Помісна Церква, то багато хто з них приєднається до нас, адже хочемо вірити, що там не усі щирі російські патріоти. Більшість з них вірили, що вони канонічні, а  ми — ні. Після визнання Вселенською церквою нашої церкви, вони залишаться у меншості. У результаті імперські амбіції Росії у світовому Православ’ї дуже ослабнуть. Будьмо щирі, Росія більше мусульманська держава, ніж православна. Коли РПЦ говорять про власну силу, то опираються на свої позиції в Україні. Це розуміє і наша влада і закордонні політики. Саме тому, об’єднання українських церков та прийняття Томосу — це дієвий метод ослабити вплив Росії.

— Коли нам очікувати на Томос?

У квітні-травні цього року всі єпископи УПЦ КП, УАПЦ та близько десяти єпископів УПЦ МП підписали звернення до Константинополя про сприяння об’єднання Української Православної Церкви. У жовтні відбудеться синод, на якому попередньо можуть прийняти Томос. Однак, щоб він був переданий в Україну, має відбутися об’єднавчий собор, на якому повинна утворитися Єдина Помісна Церква. Саме ті єпископи, які підписали звернення,  братимуть участь в об’єднавчому соборі. Там оберуть патріарха, який вже безпосередньо й отримає Томос.

До речі, у Верховні Раді уже декілька років є законопроект, який ніяк не доходить до голосування, про те, що церква, яка має свій центр у державі-агресорі не може у своїй назві носити формулювання “українська” (УПЦ МП). Сподіваюся, що після усіх змін, вона буде перереєстрована на “РПЦ в Україні”. Після цього прихожан там залишиться небагато.

— Яка ситуація в Тернопільські області? Чи готові ми до єднання?

У Тернопільській області є 400 парафій УПЦ КП, небагато парафій УАПЦ (не маю достовірних даних), більше 100 УПЦ МП. Думаю, що в нашій області прихожани на парафіях Московського Патріархату схвально сприймуть усі ці зміни. Сподіваємося, що половина парафій готова об’єднатися в Єдину Помісну Церкву. Варто розуміти, що термін “Помісна” характеризує церкву конкретного народу. Щодо Почаївської лаври, то ситуація невідома і неоднозначна. Думаю, що Києво-Печерська лавра швидше наважиться на єднання.

Розмовляла Наталя Драган-Іванець

Хата

-1 thoughts on “Майбутній крах імперських амбіцій Росії у світовому православ’ї, – архієпископ Тернопільський і Кременецький, владика Нестор

Comments are closed.