У тернопільському квасі хробаки?

Бочковий квас остаточно заборонили продавати у столиці України. Вперше продаж квасу заборонили ще минулого року – через порушення санітарних норм і непридатність бочок.

Також чиновники нагадують, що на носі «Євро-2012», а бочковий квас на вулицях це пережиток минулого століття.  Адже й справді, з’явився він в такому вигляді ще у 30-х роках минулого століття. А зараз квас можна вільно придбати в будь-якому супермаркеті чи кафе. Хоча для справжніх поціновувачів даного напою – це сумнівне задоволення. Адже квас, який продається у магазинах насправді і не квас зовсім.  Адже за своїм хімічним складом не далеко втік від звичних нам солодких газованих напоїв.  Отже, якщо й в Тернополі заборонять продаж бочкового квасу, наші діти ніколи не скуштують цього напою?

Навряд чи ви захочете, ще будь-коли скуштувати квас із найближчої бочки, навіть не при найпекельнішій спеці, коли прочитаєте одкровення пані Марії, яка свого часу була вуличним продавцем квасу. Зауважу, що ім’я змінене. Адже не виключено, що вона і цього річ торгуватиме квасом, адже в цій індустрії вона вже «своя людина».  А людям із слабкими нервами підхід до квасової бочки строго заборнений.

– Та які там санітарні норми?! Хто ж її помиє, бочку ту, не сміши!

Ти ж бачила, якої вона форми. Можна воду залити і вилити. Все. А руку не запихнеш. Можна звісно щіткою якоюсь. Але того ніхто не робить. Чого? Та того, що ніхто не хоче зрушити того всього слизу, нальоту, бо він потім буде плавати в бочці, забивати краник.

Тому краще, як кажуть, не чіпай г…о, щоб не смерділо. – весело засміялась пані Марія.

– Який шар нальоту можна собі уявити. Можна перевірити навіть в домашніх умовах. Просто налий квасу в будь-яку ємність, і залиш на певний час.  Але не купованого квасу, а справжнього, бочкового, або домашнього.  Буде тобі і білий  дріжджовий наліт, а через якийсь час з’являються і опариші – маленькі білі хробаки. Ну в бочці вони розростаються до великих розмірів. Але кому до того діло? Кажуть, що з ними квас краще бродить, смачніший і якісь там бактерії корисні від них виділяються…  Я квасу не п’ю, і дітям своїм не купую. Не знаю, чи корисні ті бактерії, я вже якось без них проживу. Особливо, як тих черв’яків згадую…  Вмію робити домашній квас. Який зробила власними руками, знаю з чого, знаю скільки часу він вже стоїть.

– Але як ви могли продавати такий квас людям,знаючи, що в  ньому таке робиться?

– Дитино, то в кожній бочці таке. І в цистернах, в яких квас перевозять. Якщо квас добрий – то хробаки будуть по-любому. Якщо з хімії – то не будуть, хіба фарба впитається так, що зубами не відгризеш.

А як сидиш майже сутку під сонцем і тобі платять за то копійки, то залишається лише думати, чого люди купують квас, та ще  дітей до нього ведуть. Тут не треба нічого пояснювати. Я не можу клієнтів відганяти. Що скажу – не пийте квасу, він не відповідає санітарним вимогам?

Ви ніколи не помічали  – продавці квасу його не п’ють. Мають біля себе пляшку мінералки або простої води.  От вам показник якості квасу.

– Наскільки допустимо розбавити квас? Чи можуть це зробити продавці, чи подібне робиться ще на виробництві?

– Розбавляють і тут, і там. Не знаю, як на заводі, але може собі шофер трохи злити, а продавець – не більше п’ятдесяти літрів в день.  І то, вже тоді коли норма виконана майже. Або так по чуть-чуть підливається. Прийшов хтось випив – долила кухоль води назад. Гроші –  у власну кишеню.  Нічого складного…

– Словом, збагнути не можу  лише людей. Бо виробників і підприємців розумію чудово.  ЩЕ можна зрозуміти, якщо людина гине від спраги. Але  особливо дивно, коли приходять покупці, які купують  квас літрами, та ще й пляшках, витягнутих із смітників. Вони ж не думають, щ їх хтось мив, просто просять налити…

Після розмови із пані Марією, вкотре усвідомила, що не варто розраховувати на людську совість.  А ще переконалась, що квас в бочках – таки пережиток минулого століття.  Яким би корисним він не був, краще вже без нього.

“Погляд” має намір дізнатись, наскільки відповідають дійсності слова пані Марії. Для цього ми плануємо звернутись за коментарями до виробників квасу, а також до представників місцевої СЕС, аби дізнатись, яким чином пеевіряють рівень санітарної готовності тари для напою та самого квасу. Про це – найближчими днями.

Олена Веселка