Віталій Максимов: Не будь байдужим! Час настав!

Немає сумніву, що кожен з політиків готовий порятувати Україну… Одначе, давайте, полишимо таку глобальну мету і спробуємо приземлитись та відповісти на запитання: а чи зможемо ми, у разі потреби,  захистити нашу малу Батьківщину – Тернопільщину і Тернопіль? Якого ж захисту потребуємо?

Ще від часів минулого президентства настирливо рекламується ідея так званої адміністративно-територіальної реформи, у разі впровадження якої Тернопільщина як область, а Тернопіль як її центр, – мають дуже туманні перспективи… А за найгіршого варіанту розвитку подій – Тернопільська область взагалі зникне з карти України… Її можуть зліквідувати! Якщо час покаже, що це –  перебільшення, то будемо радіти і докоряти один одному за упереджене ставлення до авторів проекту «Концепція реформи адміністративно-територіального устрою в Україні». Але поки що міцного підґрунтя для оптимізму немає, бо саме Тернопільщину ( разом з Вінницькою, Сумською та Херсонською областями) «сватають» на роль потенційного суб’єкта пілотної програми з реалізації реформи. Простіше кажучи: наша область стане «піддослідним кроликом». А вони часто гинуть першими… Та повернімось до проекту концепції. Так от, згідно з цим документом, метою задуманої реформи є, уважно вчитуйтесь: «… побудова раціональної   просторової основи організації публічної влади для забезпечення доступності та якості надання соціальних та адміністративних послуг…» От, казуїстика! І далі в такому ж стилі на багатьох сторінках. Мудро викладено!? Так, щоб звичайні громадяни, тобто переважна більшість, анічогісінько не второпали. « А якщо зрозуміють, їм це тільки пошкодить», – очевидно, міркують автори. Бо у проекті інтереси власне громадян – далеко не на першому місці. А, можливо, цими інтересами там і не пахне… На першому ж місці – економія бюджетних коштів, що йдуть на утримання держслужбовців – апаратників. А на другому (  якщо й на третьому – нам від цього не легше) , не виключено – мета політична: покінчити нарешті з Тернопільщиною, як з колискою багатьох новітніх революційних подій. То в Тернополі Народний Рух постав, то бронзового Леніна краном підчепили, або одними з перших помаранчево-театральний майдан організували… Цієї революційної рішучості однаково боялись колишні і остерігаються нинішні столичні вожді. І, цілком ймовірно, хочуть прапор з написом «Тернопільщина – Тернопіль» у невгамовних відібрати, розчинивши їх у загальній масі…  Якщо час покаже, що, знову ж таки, це – перебільшення, то будемо радіти, але, на жаль, поки що не стільки київські, скільки «свої автори» додають тривоги…

Упродовж останньої « п’ятирічки «  від тимчасових (бо ж довго не затримувались) керівників-гастролерів Тернопільської облдержадміністрації неперервним потоком до центру надходили і надходять догідливі проекти з реформування області. Один з колишніх губернаторів ( потім гастролював на Київщині) навіть суд програв, марно намагаючись «відмитись» від свого ж листа до Секретаріату Президента, де схвалювалось розформування Тернопільської області під час адмінреформи.    Запопадливо підписувались і підписуються під цими непевними прожектами головно заїжджі голови – не ті, що вродились і зросли на Тернопільщині… Дехто з сучасних підписантів навіть не мешкає постійно у Тернополі і не планує цього у перспективі. Та, на щастя, достроково виконати « п’ятирічку»  їм не вдалось! Як не вдалось це зробити і у 2003-ому році, коли план адмінреформи ( ще дев’ять років тому!) передбачав розформувати Тернопілля і частинами приєднати його до трьох сусідніх областей. Бо свідомі громадяни вийшли на протести,  їх підтримали політичні лідери і тоді влада не ризикнула. А що нині? Зрозуміло, що до 28-го жовтня 2012-го до непопулярних кроків не вдаватимуться. Та ще й на Заході, де для владоможців кожен голос – на вагу золота. Але після виборів – можливо все. Бо у нас – все можливо… Сумніваєтесь? Тоді згадайте, як ще зовсім недавно мало хто вірив у ймовірність збільшення пенсійного віку для жінок… Тепер це – реальність. А адміністративно-територіальну реформу зараз рекламують не гірше, аніж колись пенсійну.

Нині з допомогою, знову ж таки – заїжджих, «авторитетних експертів» нас заколисують розповідями про переваги цієї реформи, про те, що статус Тернопільської області не чіпатимуть, а лише скоротять кількість районів. І те, що цих наших районів після завершення реформи залишиться лише три(!), безапеляційно подається під виглядом «благих намірів»…, які, загальновідомо, часто стають найзручнішим матеріалом для вимощення дороги…знаєте куди! Знаємо також куди, витрачаючи немалі державні кошти на відрядження, люблять останніми роками їздити чиновники. До Польщі. У чиновницької братії це вже навіть у моду ввійшло – вивчати у закордонних вояжах досвід впровадження подібної реформи. Та Україна на разі – не Польща. І у нас за ці , виміняні на злоті, гроші відряджень, доцільніше було б провести референдум і запитати у громадян : а якою ця реформа повинна була б бути, і чи потрібна вона взагалі? Лише кілька аргументів на спротив… Якщо районів залишиться лише три, то, уявіть собі ці величезні території і те, як страждатимуть люди, аби з віддалених сіл  дістатись до, скажімо, районної лікарні… Або ще один життєво важливий приклад: навіть не враховуючи усіх держслужбовців, зараз на Тернопіллі працюють близько сімдесяти тисяч лікарів і вчителів, які отримують зарплату з бюджету. А за існуючої системи податкових відрахувань, бюджет області – дотаційний. Якщо ми втратимо статус і  області і обласного центру, нам неминуче скоротять суми дотацій. А значить – громадян накриє хвиля зарплатних боргів, скорочень і безробіття. Безрадісна перспектива… Але – не безнадійна!

Вищевикладеним звертаюсь до місцевих політиків, які мають намір кандидувати до Верховної Ради України : шановні колеги, хто б не переміг, давайте дамо слово місцевим людям, що ревно відстоюватимемо їхнє право і надалі жити саме у себе вдома, а не десь у сусідських приймах. Давайте, колеги, скажемо, що ми – не закостенілі консерватори і не проти реформ. Можливо , потрібна і адміністративно-територіальна, але аж ніяк не з ліквідацією Тернопільщини і її обласного центру – міста Тернополя. Я – категорично проти цього! А Ви?

Віталій Максимов, м. Тернопіль