Врятуємо мовну ідентичність наших дітей. Поборемо субтитри!

Чотирирічна україномовна дитина в сучасному українському поселенню сидить перед сучасним же “вікном у світ” – телевізором, і зі захватом дивиться яскравий мультик. Дорослі мудрі українські дяді свого часу вирішили, що в цьому випадку одним з найкращих засобів мовної комунікації з цією дитиною є субтитри. Дитина не вміє читати, тож для неї об’єктивно субтитри – найгірший засіб комунікації. Але дитина чудово чує і доволі вправно розмовляє. Більш того, цей час для неї – найпродуктивніший в засвоєнні все нових і нових мовних конструкцій. Дитина без нагадувань і примусу повторює багатократно всі нові слова та сполучення, щоб закарбувати їх в своїй голові на все своє подальше життя. Пріоритет у засвоєнні віддається словам та сполученням, що промовляються “авторитетами” малюка: батьками, улюбленими, в тому числі й мультяшними, персонажами… І ось вже наступного дня ця україномовна дитина починає вживати слова і сполучення, почуті нею вчора в яскравому мультику. Почуті! Не прочитані! Не таємниця, що єдина мова, до якої застосовується положення Закону про кінематографію України щодо її СУБТИТРУВАННЯ є російська, включно і з тими іншомовними продуктами, що колись вже були продубльовані або озвучені російською. Тож, “Прівєт, как дєла, пайдьом в гості, тощо…” стають частиною мовного словника цієї україномовної дитини. Далі – більше. Дитячі садки, школи, вулиця, “масова культура” з повсякчасним “російським контентом”, не завжди в його найліпшій формі, роблять з цієї дитини недолугого носія “суржика” з непідробною зневагою до української і недосконалим знанням російської – людину нездатну досягти успіху в житті!
Знайома картина?
Я стверджую, що законодавче визнання субтитрів, як повноправного мовного інструменту – троянський кінь під намагання краян повернути свою мову до активного суспільного вжитку! Мова – те, що чують і мовлять; Субтитри – те, що бачать і пишуть, а, отже, субтитри – НЕ Є мовою!
Доб’ємося виключення зі статті 14 Закону України про кінематографію субтитрів, як достатньої технічної умови для отримання дозволу іноземному фільму бути розповсюдженим в Україні. Примусимо державу гарантувати і забезпечувати українцям право отримувати інформацію своєю мовою!
Згоден? Приєднуйся!

1. Конституція зобов’язує державу забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя.
2. Закон про мови гарантує право громадян України користуватися своєю національною мовою.
3. Закон про кінематографію початкує порядок за яким іноземні фільми повинні бути дубльовані або озвучені ЧИ СУБТИТРОВАНІ державною мовою.
4. Мова -те, що ЧУЮТЬ. Субтитри -те, що БАЧАТЬ. Тож, використання субтитрів – це профанація права українців на отримання інформації своєю мовою.
5. Субтитри повинні бути збережені лише з метою доведення інформації до людей з обмеженими фізичними можливостями.

ПРИЄДНУЙСЯ!!!