Обличчя Тернополя: студентка Ірина Зубок розповіла про навчання у медичному та про сім’ю медиків

Ця дівчина здобула відмінні знання і зуміла показати високі результати, виборовши цього року перше місце у рейтинговому списку вступників. Їй були відкриті двері у всі ВНЗи країни, але вона обрала саме Тернопіль. Чому? Читайте у нашому інтерв’ю з Іриною Зубок

– Твої перші враження від університету?
– Університет мені надзвичайно сподобався! Взагалі, я вступила сюди за прикладом свого старшого брата, який теж закінчив Тернопільський державний медичний університет. Тому, звичайно, знала специфіку роботи, приблизне розташування корпусів. Я була приємно вражена викладачами в приймальній комісії, потім пішла на перші пари і залишилась задоволеною рівнем викладання. Окрім цього, атмосфера в групі: студентський настрій, нові емоції. Це дуже важливий період у моєму житті. Отож, я дуже щаслива, що вибрала саме цей університет.

– Що для тебе головне у житті?
– Вдосконалення світу, у першу чергу через самого себе. Мабуть, це мета кожного лікаря – робити краще людям і приносити в їх життя щось добре та світле.

– Цього року ти була перша в рейтинговому списку вступників. Як проходила твоя підготовка до ЗНО?
– Я не скажу, що весь свій час витрачала на підготовку, ні! Паралельно в мене знаходився час і на особистий розвиток, і на участь в команді КВК, і на організацію шкільних заходів. Спочатку мені здавалось, що ЗНО – дуже страшний і важкий період, але насправді усе не так вже й важко. Це всього лиш такий поріг, який кожен повинен подолати і вірити в те, що об’єктивно оцінюєш свої знання, адже як ти готувався, то таким і буде результат.

– Якими були твої бали?
– Українська мова – 198, біологія та хімія по 197, а ще я здавала математику – 195.

– Кому ти завдячуєш своїми успіхами?
– Перш за все, дякую своїм вчителям за те, що вклали в мене дуже багато. Вони сформували мене як особистість. А також своїм батькам – за підтримку та право самостійно обрати майбутню професію і приймати рішення. Коли я сказала, що хочу бути лікарем, вони повністю організували мій побут, намагались мінімізувати те напруження, яке буває зазвичай в абітурієнта під час вступних іспитів.

– У тебе є хобі?
– КВК було важливою віхою в моєму житті. Я віддавала йому дуже багато сил, емоцій та часу. Інколи я нехтувала навчанням заради цього. І не знаю чи в мене зараз буде змога продовжувати далі, але я б хотіла. Окрім цього мене цікавить література, мистецтво. Я час від часу знаходжу собі нові хобі. У мене був період, коли дуже захоплювалась танцями. Це не було на все життя, але я намагаюсь надалі різносторонньо розвиватись і не зациклюватись на чомусь одному.

– А в університеті ти плануєш чимось таким займатись?
– Зараз я хочу звикнути до цих великих змін, руху, студентського життя, а потім вже буду, мабуть, думати і про творчість.

– А подорожувати ти любиш?
– Так, дуже люблю. Я була мріями всюди. А реально, ніколи не була, на жаль, за кордоном. А от куточками України подорожувала з батьками постійно.

– У тебе є вже улюблений предмет?
– Як би не було дивно, але мені дуже подобається анатомія. Вона була моєю першою парою в університеті. Мені дуже сподобалось, адже я відчула, що якось причетна до медицини і в майбутньому матиму змогу лікувати людей. Те, що ми якось намагаємось заглибитись в таємниці людського тіла, пізнаємо його – це прекрасно.

– У твоїй родині уже є медики?
– Мої батьки – лікарі: мама – акушер-гінеколог, тато – уролог. Брат після закінчення навчання пішов батьковими стежками.

– То ти, мабуть, чітко знаєш, яким має бути справжній лікар?
– Справжній лікар повинен всі свої сили і весь час покладати на допомогу людям. Це є першочерговим завданням. Він мусить йти в ногу з часом, адже медицина постійно вдосконалюється.

– А студент?
– Студент повинен пам’ятати, що ці роки є найкращими. Це роки молодості, яскравого часу, нових емоцій. Це роки найбільших можливостей. Все, що ми повинні робити зараз – це, насамперед, вчитись, щоб потім стати хорошими лікарями, також максимально пізнати життя та реалізувати себе в ньому.

– Чому ти обрала саме цей університет?
– Все своє свідоме життя я знала, що вступатиму до медичного університету і стану лікарем, що я повинна допомагати людям і це є моїм покликанням. Мене не наштовхували на це ні батьки, ні брат. Однією з причин, чому обрала саме ТДМУ, було те, що він займає високі місця в рейтингах навчальних закладів, що свідчить про дуже хороший рівень підготовки майбутніх знавців своєї справи. Окрім цього, мені дуже подобається місто Тернопіль.

– Які твої плани на майбутнє?
– Я ще не вирішила, яким спеціалістом хотіла б бути. Зараз я відкрита для нових вражень. На цей момент ознайомлена зі специфікою роботи акушер-гінеколога та уролога. Але хотілося б пізнати глибше медицину, різні спеціальності, і тоді вже для себе вирішити, що є ближчим.

– Твої побажання студентам:
– Попри всі проблеми, ніколи не зневірюватись. Завжди бути життєрадісними і бачити в кожному дні щось позитивне. Треба зрозуміти, що ми тільки входимо в самостійне життя, починаємо усе з нового аркуша і самі себе зараз формуємо. Більше такого ніколи не буде. Потрібно взяти максимум від життя в Тернополі, навчання в університеті. Ні в якому разі не закривайтесь від світу і шукайте в собі нові емоції та враження!