Люди року на Тернопільщині. Фото

17:15 | 7.01.201400:29 | 6.01.2015 Redaktor 631 Views головні

Хочемо Вас сьогодні познайомити з тими, хто на нашу думку є Людьми року на Тернопільщині. Ми принципово не будемо визначати перші місця, оскільки у 2013 році героєм став кожен, хто не побоявся піднятись проти чинної влади та її злочинних вказівок.

Отож пропонуємо Вам познайомитись з тими, хто потрапив у наше поле зору та хто надихає нас у віру Перемоги.

Отож, знайомтеся – активістка Майдану Лілія Мусіхіна. Відома тернопільська дослідниця та письменниця провела не одну безсонну ніч у серці самого Майдану у столиці. Вона зробила тисячі канапок, щоб нагодувати нескінченну чергу людей.
“Я не вірю, що владу віддадуть просто так. Не вірю, бо бачила очі “беркутят”, бачила автобуси із затемненими вікнами. Боюсь, аби люди не почали розїжджатися, не дочекавшись зміни або підмоги, бо коли людей мало, владні структури відчувають свою силу і забувають про те, що насправді вони мали б служити народу України, а не “папіку” у Межигірї.”

Тернопільський художник Яцьків Юрій налагодив на Майдані виготовлення “Єврошоломів”. Малюнки по стилю дуже нагадують петриківський розпис. Юрій каже, що ніде не вчився малювати. Тернополянин абсолютно безкоштовно розписує будівельні каски сусідам по барикаді, а також журналістам і музикантам. Наприклад, співачка Ірена Карпа вже встигла засвітитися в мережі Facebook в касці “від Юри”.

72-річний Іван Мандрик на Майдані у Тернополі від початку мітингів:
І залишатимуся тут, допоки не переможемо! За три тижні лише тричі був удома, і то на кілька годин – щоб помитися і переодягнутися у чистий одяг. Увесь час на Майдані, відповідаю за те, щоб у дев’ятьох бочках завжди палав вогонь і мітингувальники мали гарячий чай. За день випивають 10-15 казанів. Спочатку ночував у драмтеатрі – на диванчику поруч із бюстом Тараса Шевченка, тепер “переїхав” на підлогу в Українському домі “Перемога”. Хоча яка то ночівля, якщо сплю не більше двох з половиною годин? Мушу бути на варті, адже молоді швидко втомлюються, хочуть спати.

Олег Різник тричі побував на Майдані у Києві. Зі столиці він вів пряму трансляцію. За участь у Майдані та його активну позицію тернополянину прийшла ксенофобська СМС.
Хто мене читає, перестаньте боятись та сіяти паніку!
Все буде добре.
В Києві самі самоорганізуються і без ваших порад. Забезпечуйте тил!
Бо саме від роботи тилу залежатиме, як довго і як ефективно все буде розвиватись далі. (Знаю, ви це з робите і без моїх порад ;))

Народний депутат Михайло Апостол теж з перших днів на Майдані.
Рівно місяць назад о 4 год ранку, я був безпосереднім свідком того як “Беркут” із безпрецедентною жорстокістю розігнав мирних студентів на Майдані Незалежності. Ці браві хлопці довели своєму президенту, що намарне наші бюджетні гроші не проїдають. Розгромити сонних дітей на майдані Незалежності? Це їм на раз кийком махнути! Ці нелюди просто трощили ногами голови беззахисних дітей! Кров на гумових кийках – на совісті тих, хто бив і хто давав злочинні накази бити.
Ганебний звіт Генерального прокурора у стінах ВР свідчить, що влада не просто не хоче притягнути до кримінальної відповідальності осіб, причетних до побиття, але і прикриває їх. Впевнений, винні обов’язково понесуть покарання і якщо на це не спроможна теперішня влада, то безсумніву, наступній – це легко під силу і усі злочинці понесуть справедливе покарання.

Лікар з Тернополя Євген Олійник на Євромайдані побував двічі:
У Тернополі працюю лікарем-анестезіологом у другій міській лікарні. Взяв відпустку за власний рахунок. На Майдані доводиться цілодобово працювати, сплю не більше двох годин, до цього уже звик. Вдень здебільшого приймаю пацієнтів у тимчасовому медпункті у приміщенні КМДА, ввечері разом з бригадою виходимо на Майдан, роздаємо хворим ліки, дивимося, кому потрібна медична допомога. Разом з колонами мітингувальників стоїмо на барикадах. На щастя, медикаментами цілком забезпечені. Люди самі підходять, запитують, що потрібно. До нас найчастіше звертаються з такими “революційними” хворобами, як кон’юнктивіт, ларингіт, кашель, болі в горлі, переохолодження. Добре, що погода нам сприяє, а то могли б бути й випадки обмороження. У декого через сильну перевтому трапляються навіть судоми. Часто скаржаться на головний біль. Щоб боротися із сльозогінним газом, нам роздали спеціальні маски, респіратори, очні краплі. Люди на Майдані рятуються переважно лимонами та хусточками, змоченими в оцті. Словом, кожен намагається зарадити собі сам. У медпункті завжди людно, нема часу байдикувати – кому тиск поміряти, кому необхідні ліки прописати, а хтось приходить на повторне обстеження.

Микола Василечко, фотокореспондент, на Майдані працював на кухні:
Я хотів спробувати себе на Євромайдані у різних іпостасях, однак чи не найважче було на кухні. Я її жартома назвав “пекельною”, адже часу на перепочинок там практично нема. Стільки канапок я за усе життя не робив (усміхається – авт.). Люди працюють на кухні, як і скрізь на Майдані, лише на добровільних засадах. Ніхто нікого не змушує. Щоб усе було стерильно чисто, волонтери на кухні одягнені у спецодяг. Робота чітко налагоджена, як годинниковий механізм. Усе потрібно робити дуже швидко. Холод же, а людям треба доставити їжу гарячою. Найбільше йде чаю та канапок. За три години наш стіл, а це десь 20-ть осіб, готує близько 25-ти ящиків канапок. Найбільше мене вразило знайомство із донеччанкою Лізою, яка з дитинства страждає на дитячий церебральний параліч. Попри ваду рук, вона невтомно працює, нарізаючи лимони і сортуючи пакетики з чаєм. Мені ніяково було розпитувати про її життя, просто підійшов і подякував за те, що вона робить. Уже згодом в одній з київських газет прочитав розповідь про неї. Виявляється, батьки зовсім не підтримують те, що вона робить для Майдану, і думають, що Лізі за це платять. В інтерв’ю дівчина зізналася, що стільки друзів у неї ще ніколи не було і тут вона почувається щасливою. Тішить те, що кияни приносять величезні пакунки з провіантом, купленими за власні гроші. А скільки консервацій передають з різних регіонів України. Бачте, як Майдан об’єднує! Я лише на вихідні повернувся до Тернополя, щоб трішки підлікуватися від застуди. Не можу не їхати, нас повинно бути багато, щоб гуртом повалити цей деспотичний режим.