Обличчя Тернополя: Інна Лозовська створює унікальне та неповторне

Народилась у далекому місті Астрахань (Росія), проте практично все життя прожила на Україні.

За освітою я бухгалтер. Працюю також бухгалтером, на даний момент поєдную і обов’язки менеджера у  інформаційно-технологічній фірмі, котра займається ремонтом  та обслуговуванням комп’ютерної техніки. Як на мене це цікава та динамічна галузь. Завжди є новинки, завжди є цікаві ситуації і завжди є чому навчатись.

А ще люблю свою роботу за те, що вона дає мені можливість проводити час разом із коханим чоловіком, в силу тощо що працюємо ми разом.  Хоча багато хто стверджує, що парі разом працювати не можна, я можу заперечити. Принаймні це стосується нашого подружнього життя. Ми звикли щодня бути пліч-о-пліч.  І від цього наші стосунки навпаки стали кращими.

Попри роботу вириваю годинку-другу для своєї творчості.  Творчість моя полягає у створенні прикрас та аксесуарів зі бісеру, каміння та кристалів Swarovski. Більшість тернополян звикли до фенічок, герданів і нескладних кольє та досить скептично реагують на словосполучення «прикраси з бісеру». От я по-трішки змінюю цю думку. Люблю створювати щось унікальне та неповторне.

Зазвичай «беру» не словами «я створюю ексклюзив», а тим, що власне демонструю свої роботи.

Люблю з красивого матеріалу створювати універсальні та красиві речі – різноманітні жгутики українського стилу та сучасного. Це може бути і вишукана прикраса, і щоденна.

Завжди прагну розвиватись і не стояти не місці. Шукати щось нове у собі, втілювати у життя. Пробую в повсякденне життя жінки вносити невеличкі, проте особливі аксесуари.

Більшість майстрів завжди обирають певну конкретну техніку і розвивають її . А я чи то в силу того, що я лишень розкриваюся, то використовую дуже багато стилів – в’язані жгути, плетені жгути, класичні вишукані кольє, об’ємні квіти, вишиті кулони  і т.д.

Найбільше люблю створювати прикраси не для себе. Мене це надихає, розвиває уяву. І десь розвиває навички і техніку бісероплетіння.

Уже виникають запитання, а чи не хотіла б я займатись суто прикрасами. Якщо направду, кожна рукодільниця мріє, щоб хобі було роботою. Але, одного разу провівши три дні суто за бісероплетінням я зрозуміла наскільки я обожнюю свою роботу в офісі. І остаточно визначилась – робота це основе, а рукоділля – це те, що приносить задоволення у вільний час.

Хотілося б впевненості у майбутньому. Не лише для себе, а для людей: для молоді, котра вчиться жити; для чоловіків та жінок, котрі піднімають своїх діток на ноги; для пенсіонерів, котрі заслуговують на достойний відпочинок.

Хотілося б спокою та стабільності у суспільстві. Адже від цього буде все гаразд і у моєму житті.

Мрії прості – щоб рідні були здорові та у благополуччі, коханий поруч та дітвора гомоніла. А все решта – набувне та миттєве.

Люблю Тернопіль за затишок, мальовничість та відчуття того, що я вдома.  За те, що маю можливість спілкуватись українському мовою і радо її чути щодня.

Побажання тернополянам: бути трішки добрішими один до одного. Пам’ятати про те, що життя це вже і зараз. Інакшої миті не буде. Якщо хочеш бути щасливим, то будь ним просто зараз.