Обличчя Тернополя: “Мені зовсім не подобається сьогоднішня система освіти”, Ірина Юркевич


Знайомтесь: тернополянка Ірина Юркевич, третьокурсниця юридичного факультету ТНЕУ, закінчила ЗОШ №27, здобуває фах юриста.

– Іринко, ким мріяли бути в дитинстві?
– Ой, ким тільки я не мріяла бути… Спочатку – лікарем, оскільки всі мої іграшки проходили курс лікування… Пізніше – вчителем: ще досі зберігаю журнал з оцінками, які ставила вигаданим учням, і перевіренні власні ж зошити. У підлітковому віці мріяла про сцену, оскільки з шести років займаюся танцями… Але коли подорослішала, то ця мрія так і залишилася в дитинстві. Також я закінчила художню школу: дуже люблю малювати та створювати щось нове… Веду активне громадське життя і в душі прагну справедливості, тому в одинадцятому класі переді мною стояв великий вибір – архітектор, журналіст чи юрист? І все таки я зупинилась на юриспруденції.

– Нашим читачам буде цікаво дізнатися, якими цінностями керується у житті майбутній юрист?
– Я християнка. Відтак мої життєві цінності полягають у добрі, вірі, в любові. Прагну вдосконалювати, насамперед, свій духовний світ.

– Іро, за яким критерієм обираєте друзів?
– Для мене духовний світ людини важливіший, аніж фізичні дані, зокрема зовнішність.

– Кого вважаєте своїми учителями?
– Мені у житті зустрічаються мудрі люди, з яких я хочу брати приклад. Насамперед – це мої батьки, які вклали в мене усю душу і вони є міцним фундаментом у моєму житті; багато навчилася у свого класного керівника Шашури Любові Ярославівни, яка прищепила мені любов до історії свого народу і краю, виплекала патріотизм, пробудила дух справедливості і незалежності. Це дуже мудра і сильна духом людина, яка багато в житті добилась праведним шляхом. Також вагомий внесок у мої знання привнесли викладачі мого рідного юридичного факультету, серед яких Кравчук Микола Володимирович, Труфанова Людмила Михайлівна, Яремко Оксана Михайлівна, Головецький Михайло Олексійович… Велику подяку складаю і духовним наставникам – отцям-францисканам (церква св..Ап.Петра), які допомагали і навчили, як правильно жити.

– Як думаєте, ко мунікативність допомагає на шляху до кар’єри?
– Звичайно, комунікативність – це одна з головних рис досягнення успіху. Сама не раз у цьому переконувалася, відтак намагаюся щоразу більше її розвивати у собі.

– Іринко, уміння гуртувати довкола себе студентську молодь, чи бажання вирішувати проблеми ровесників привело Вас до студентського профкому?
– Насамперед – бажання допомагати ровесникам, адже через студентський профком ми не раз захищали права та інтереси студентів, створювали для них чудові умови як проживання в гуртожитку, так і влаштування вечірок. Неодноразово надавали матеріальну допомогу, влаштовували цікаві поїздки… Наприклад, минулої весни ми побували в Чехії і Німеччині, а цієї – в Угорщині та Австрії. Звісно, це був чудовий і незабутній відпочинок. А за організацію нашого дозвілля дякуємо голові профкому студентів Антону Шевчуку, який є досить відповідальною, розумною і цікавою людиною…

– Що для Вас, особисто, є навчання: як бажання знати більше заради професії і кар’єри, чи усвідомлення, що освіченість робить людину Людиною?
– «Вік живи – вік учись». Для того, щоб досягти чогось у житті, потрібно багато знати, багато аналізувати – усе ж пізнається в порівнянні. Нас – майбутніх юристів – ще на першому курсі попереджали, що ми скільки будемо працювати, стільки й будемо навчатися, адже в юриспруденції кожен день вносяться певні зміни, доповнення, і ми, якщо хочемо бути професіоналами своєї справи, – повинні це все знати і вміти застосовувати на практиці. На мою думку, бути розумним і мудрим потрібно не лише тим людям, які хочуть зробити кар’єру, але й кожна свідома людина повинна бути освіченою, грамотною, бо, як каже прислів’я, «дурною людиною легше керувати, аніж мудрою».

– Чим захоплюєтеся майбутній юрист?
– Захоплень у мене дуже багато… Якщо говорити про :танці, то я танцювала в різних стилях починаючи від естрадного і закінчуючи балетом … А ще є художнє мистецтво, фотографія… Також я неодноразово брала участь у конкурсах краси.

– Іро, на Вашу думку, що повинна вміти кожна сучасна дівчина?
– Якщо дівчина хоче бути коханою, то повинна вміти смачно готувати, адже ні для кого не є секретом, що шлях до чоловічого серця лежить через його шлунок. Зрозуміло, що це – жарт. Однак у кожному жарті є доля правди. Але, якщо дуже серйозно, то вважаю, що кожна дівчина повинна вміти поважати себе і тих, хто її оточує… А це проявляється у шляхетності і галантності, тобто, в гарній поведінці, привабливому вигляді і внутрішній чарівності…

– Який чоловік, на Вашу думку, є справжнім?
– Для мене прикладом справжнього чоловіка завжди був і залишається мій батько – дбайливий, люблячий, сміливий, розумний… А взагалі, справжній чоловік – це той, хто повинен опікуватися дружиною і сім’єю, який поважає їх і здатний захистити. Словом, це людина, яка думає, насамперед, про того, кого любить і всіма силами робить їх щасливими.

– Іро, останнім часом багато молодих людей виїжджають за кордон – на навчання, на стажування, на роботу… Чи не було у Вас бажання мешкати в іншій країні?
– Так, бажання жити в іншій країні було… І неодноразово, але лише на деякий час – ,для того, щоби пізнати культуру і менталітет народу даної країни та вивчити їхню історію. Жити за кордоном – це одна з моїх мрій, тому надіюся в майбутньому її здійснити.

– А в яких країнах Вам уже довелося побувати?.
-.З дитинства подорожую… Правда, до 16 років батьки дозволяли подорожувати без них лише в межах України. Але, отримавши паспорт, уже кілька років поспіль відвідую Східну Європу: Польщу, Німеччину, Австрію, Чехію, Угорщину, Грецію…

– А який Ваш улюблений предмет?
– усі навчальні дисципліни для мене цікаві кожна по-своєму, і в кожній є щось своє особливе… Дуже люблю Цивільне право і Кримінальне право, а також предмети, які пов’язані з історією і політологією. Кожен викладач має свою цікаву методику викладання, яка зацікавлює і навчає. Хтось суворий… Дехто, навпаки, добрий і в деяких моментах навіть кумедний, а головне, що вони своєю поведінкою стараються заохотити нас до навчання. І не лише самої дисципліни, а й до вишукування у собі певних здібностей .

– Іринко, життя факультету в рамках університету вимагає від кожного бути патріотом групи, курсу, факультету і найкраще вчитися, брати участь в художній самодіяльності, бути кращими у спорті, у навчанні…
– Так, але це не є «перегонами»… Усе це сприяє власному самовдосконаленню, спонукає працювати над своїми здібностями і талантами. Наприклад, «Студентська ліра» відкриває щоразу нові таланти не лише у стінах університету, але й у нас – на факультеті, адже щоразу у нас виникають нові ідеї, набуваємо нових навичок в роботі команди, розкриваємо у собі організаторські здібності… Я ще зі школи звикла до такого життя, і тепер не можу уявити себе без руху і без роботи з людьми.

– У ТНЕУ – в дуже потужний голос – заявила про себе наука молода, яка уже відзначила своє 15-річчя . Іро, а для Вас особисто молода наука – це як ще одна можливість заявити про себе, чи потреба душі?
– На мою думку: і те, і інше. Усі ми прагнемо самовизначення… І саме наука молода є потребою як душі, так і прояву особистості. І це добре,бо так ми шліфуємо власний характер і себе як індивіда у суспільстві.

– Іро, чи подобається Вам нинішня система освіти і, якби Ви були ректором, то що би змінили задля тих, хто прийшов вчитися – тобто отримати грунтовні знання?

– Якщо чесно – то мені зовсім не подобається сьогоднішня система освіти. На жаль, більшість студентів вчаться лише для того, аби мати диплом, а не для власного задоволення. У наш час помалу пропадає дух інтелігенції і освіченості. Нас вчать виживати, а не насолоджуватись навчанням. На мою думку, потрібно змінити усе: дати студентові змогу вибирати і відчувати себе вільно і цікаво під час навчання. Збільшити студентське самоврядування. Якби я була ректором, я би дала студентам змогу більше вчитися практично, ніж теоретично, бо особисто переконалася, що практика дає більше знань і досвіду, аніж теорія. Саме під час праці студент розуміє що його чекає в майбутньому, яка його професія і «з чим її їсти» .

– Можливо Ви колись і станете ректором – хто знає життєві стежини… А поки що Ви входите до профспілкового активу університету. Скажіть, будь ласка, Іро, це Вам цікаво, чи це престижно, чи є ще додаткові можливості перевірити свої організаторські здібності…

– Насамперед, бути членом профспілки – престижно, цікаво і є можливість спробувати свої організаторські здібності…
Наприклад, я неодноразово уже побувала на різних тренінгах, які допомагали пізнавати краще свої здібності і навчали тих рис, які мені потрібні у майбутньому. Також я брала участь у Всеукраїнських з’їздах профспілкових лідерів, що мені дало багато знань,знайомств і досвіду. А всі ми – профспілкові активісти – займаємося активною громадською діяльністю і наша робота полягає, насамперед, у захисті прав та інтересів студентів.

Розмовляла Марія Баліцька, головний редактор газети ТНЕУ Університетська думка»

Comments are closed.