Обличчя Тернополя: Наталія Скрипець знає, де найсмачніша кава у місті

«Погляд» започаткував проект «Обличчя Тернополя». Ми розповідаємо про людей, які живуть у файному місті, про їх життя, мрії.

Отож, знайомтеся – Наталія Скрипець.

Народилась я у неперевершеному місті, Тернополі. Це місто – талановитих людей, мрій та можливостей.  Усім чого я досягла я завдячую своїй матусі, адже саме вона з дитинства навчила бути впевненою, самостійною та чітко іти до своєї мети. А головне, що вона вклала у моє серденько – це віру у справжню дружбу та любов.  Велике значення у формуванні мого хобі  відіграла школа. Прудиус Олена Ігорівна – вчитель від Бога який мене навчив співати та вивів на сцену не лише шкільну, ай на всеукраїнську. І зараз коли по радіо, чи по телевізору чую музику, просто не можу встояти щоб не заспівати. Лідерські якості  розвивала також у школі, саме у ЗОШ №20 я була два роки підряд Головою учнівського парламенту, така учнівська активність допомогла мені зараз брати участь у громадському житті міста.

Галицький інститут подарував мені чудових друзів,  і хоч зараз ми навчаємось у іншому Вузі, ми співпрацюємо,  відпочиваємо разом. Інститутське життя навчило багато працювати та вдосконалюватися. Зараз я на 4-му курсі юридичного факультету ТНЕУ. І моє кредо як студента: «одним лише навчанням та червоним дипломом не доб’єшся нічого!».  Багато цікавих знайомств поза межами Тернополя та України дало мені членство в Асоціації правників України, адже коли бачиш перспективного юриста перед очима, який є для тебе прикладом – мрії стають реальнішими.  Зараз я Голова Тернопільського обласного осередку Ліги студентів АПУ.  Активно займаюсь науковою діяльністю, на даний момент написала близько 10 наукових праць, тематична спрямованість яких пов’язана із реалізацію особистих прав людей.

У вільний час обожнюю гуляти із друзями вулицями нашого міста, а також із коханою людиною насолоджуватися чашкою запашної кави у різних закладах нашого міста. Якщо не знаєте де найсмачніша кава у місті, звертайте до мене, підкажу.

Чого я боюсь? Напевне втратити близьких людей назавжди, або ж розчарувати їх. Розумію, що всі ми не вічні та неідеальні,  але батьки, бабуся та кохана людина займають у моєму житті найважливіше місце.

Про що мрію? Це важке питання. Адже маленьких мрій багато, а глобальної немає.  Мрію стати успішною в свої професії, чудовою дружиною та мамою, а також довгого – довго життя для своїх близьких. І здійснення мрій не лише моїх, а й моїх батьків.

Усім жителям нашого міста бажаю, щоб їхні мрії співпадали із можливостями. Життя не легке, і  таким воно не буде ніколи, але якщо сприймати все простіше, та ставити чітку мету то здаватимуться усі проблеми лише маленькими негараздами.