Олег Удич розповів про плюси і мінуси життя у владі і поза нею

Про Олега Удича знайомі та друзі говорять, як про душу компанії. І справді, він людина різнобічна, а його талант багатогранний. Тому, незважаючи на свій доволі молодий вік, Олег Удич вже встиг показати свою фаховість у багатьох сферах життя. Так, свого часу з доволі успішного “кавеенщика” він перекваліфікувався в політика. У 1998 році в 21 рік став наймолодшим депутатом Тернопільської міської ради, через чотири роки знову отримав довіру тернополян і ще цілу каденцію представляв інтереси своїх виборців. Згодом Олегові не вистачило дещиці, щоб втретє стати депутатом. Але без ради він не залишився, очоливши прес-службу. Вірою і правдою попрацювавши на цій нелегкій посаді, Олег Удич подався в журналістику. Нині він один з провідних журналістів Тернопілля, автор і ведучий програми «Відверто про політику» на телеканалі ІНТБ. «Номер один» вирішила поцікавитись у свого відомого колеги про його бачення сьогоднішньої політичної ситуації в Україні та попросила розповісти пана Олега про плюси і мінуси життя у владі і поза нею.

Чому в Тернополі жодна дорога капітально не ремонтується?

– Чим, на Вашу думку, живе сьогодні Тернопіль у контексті його господарки?

– Традиційно з ранньої весни до глибокої осені в місті настає  благодатний період для здійснення господарської діяльності. Це час для того, щоб латати дороги, виконувати ремонтні роботи у школах, садочках тощо. Кожного року липень відзначався великими та масштабними проектами. Натомість у виборчий рік я такого не бачу. Виникає  парадокс – зростає політична активність, натомість господарська діяльність втрачає темпи. Втім ці напрямки можуть працювати паралельно. Торік як і в попередніх роках влітку в Тернополі відбувався капітальний ремонт кількох доріг. Зараз же жодна дорога капітально не ремонтується. Таке господарське затишшя насторожує. Виникає запитання: чи зможемо ми втримати темпи розвитку та оновлення господарки, закладені у попередні роки? Проекти, які зараз реалізовуються, а це реконструкція вул. Валової, підготовка набережної у контексті проведення чемпіонату, це разові проекти, які, на жаль, не стосуються всіх тернополян. Звичайно, Валова є окрасою міста, але її пропускна здатність розрахована на туристів та людей, які працюють на ній. Натомість у місті є дороги, якими користуються усі без винятку тернополяни та гості міста, і тому на них очільникам влади потрібно звернути першочергову увагу.

– Тернопіль не так давно входив у трійку найкомфортніших міст України. Яка, на Вашу думку, сьогодні позиція обласного центру у таких рейтингах?

– Тема рейтингів для мене особливо близька, тому що у 2007 році, коли журнал «Фокус» уперше почав формувати рейтинг, я, як керівник прес-служби міської ради, відповідав за подання матеріалів, які лягли в основу цього рейтингу. Приємно, що на його старті Тернопіль одразу увійшов у трійку лідерів. За чотири роки були різні ситуації – і злети, і падіння, та протягом останніх двох років за результатами одного з рейтингів місто впевнено посідає четверте місце.

– Як думаєте, чому так сталося?

– Журналісти, які формують рейтинг, кожного разу беруть нову основу для обчислення. У 2010-2011 роках показники, які беруться до уваги, не змінювалися. Стабільність у показниках забезпечила стабільність і в рейтингу. Приємно, що Тернопіль  упродовж 6 років втримав позицію міста, безпечного для життя. Крім того, в місті вже встановлено і планується ще встановити відеокамери для покращення криміногенної ситуації. Також Тернопіль має високі показники в частині екологічної безпеки. Щоправда, традиційні для тернополян є низька заробітна плата, висока кількість заробітчан, які працюють за кордоном. Це показники, над якими потрібно працювати.

– Чи вважаєте Ви доцільним будівництво пам’ятника Незалежності в Тернополі? Невже у місті більше немає на що витрачати кошти?

– За підсумками роботи І-го півріччя бюджет Тернополя недовиконано на 6 млн. грн. Це для обласного центру велика сума. У попередні роки бюджет показував динаміку до росту. Скажімо, якщо станом на 2006 рік бюджет становив трохи більше 220 млн., то у 2009 році – понад 500 млн. грн. Зараз тенденція дещо змінилася. Як наслідок, ми бачимо, що у «гарячі» місяці комуналка перебуває в затишші. Природно, що за відсутності грошей  треба жити економніше. А щодо пам’ятника, то ще жодна монументальна споруда (за винятком тоталітарних) місту не зашкодила. Він тільки прикрашає населений пункт і стає його родзинкою. Сподіваюся, так буде і з пам’ятником Незалежності. Звичайно, місто має куди витрачати гроші, окрім пам’ятників, однак його будівництво ведеться за спонсорські кошти, а не бюджетні, тому час покаже.

Сміттєва криза – політичне замовлення конкурентів Заставного

– Які Ви бачите шляхи вирішення сміттєвої проблеми в Тернополі? Свого часу це була тема номер один не лише тернопільських ЗМІ, нині ж питання не вирішено, але рейваху ніхто не піднімає…

– З 2007 року міська рада інтенсивно працювала над вирішенням сміттєвої проблеми. Вона складалася з двох частин – вивіз та утилізація сміття. На рівні збору сміття зі сторони мерії було зроблено усе можливе. У першу чергу закуплено нові контейнери, організовано сортування сміття, придбано нові автомобілі, які пресували сміття відповідно до нових технологій. Була створена конкуренція між перевізниками, що дозволило довгий час втримувати одні з найнижчих в Україні тарифів, а також перевізники зголошувалися частково облаштовувати Малашівське сміттєзвалище за власний кошт,  адже на той час йому альтернативи не було. Але саме Малашівське сміттєзвалище у частині утилізації сміття стало найбільшою проблемою. Воно побудоване ще у 1977 році, а з 1997 року офіційно закрите. Перекриттям полігону мешканцями ближніх сіл була спровокована сміттєва криза. Три роки потому ми самі можемо побачити, що Роман Заставний говорив правду. Це було політичне замовлення. Пройшло три роки. Щодо Малашівського сміттєзвалища нічого не зроблено, альтернативи як не було, так і немає, аналогічна ситуація з обіцяними сміттєпереробними заводами, сміттєсортувальною лінією, яку обласна рада купила за 2 млн. грн. тощо. Фактично ситуація у Тернополі порівняно з періодом трирічної давності не змінилася. Єдине – відбувся перерозподіл ринку. Хоча перевізник «Катруб», якого у грудні 2011 року усунули від цього виду діяльності, не зупинився і запустив проект великої сміттєсортувальної лінії у Теребовлянському районі. Лінія дозволить сортувати сміття, забирати з нього енергоресурси у вигляді продуктів вторинної переробки (поліетилен, дерево, папір). Після цього залишається не більше 30% залишкового сміття, яке потребує утилізації. Підприємство має власний полігон, на якому може поміщати ці відходи протягом тривалого періоду. Питання лише в тому, чи готова міська рада зрозуміти ці перспективи та налагодити співпрацю з «Катрубом».

– За попередньої каденції зроблено значний об’єм роботи, витрачено чималу суму бюджетних коштів для облаштування полігону в Миролюбівці. Нинішня міська влада не продовжила цього проекту, більше того, гарячі голови заявляють, що там утворився басейн, в якому треба викупати попередню владу, натякаючи, що гроші пішли на вітер…

– За інформацією, якою я володію, Миролюбівський полігон зроблено практично на 100%. Там підготовлена чаша, яка унеможливлює  протікання інфільтрату (речовини, яка утворюється після певних хімічних реакцій сміття з навколишнім середовищем) у підземні води. Я згоден, що це басейн, але насправді таким він повинен бути. Тобто  якщо дощова, тала чи зливна вода затримується, то цьому є тільки одне свідчення – земляний замок настільки якісно зроблений, що ця вода не просочується в ґрунт, а якщо так, то не буде просочуватися і сміттєвий інфільтрат. Тим самим це місце придатне для того, щоб у ньому складувати сміття і не боятися про різного роду забруднення. Але технологія передбачає не тільки величезний котлован, тобто територію де це сміття буде складуватися, там мав бути ще й настил зі спеціальної плівки, яка ще більше стала б гарантом того, що сміттєвий інфільтрат не буде потрапляти у підземні ґрунти.

– Чи можливо тернопільській владі переступити через себе і повернутися до цього проекту?

– Житлові райони від місця Миролюбівського полігону знаходять на віддалі, як того вимагає законодавство, витримано й інші застереження. Відповідно все відбувалося згідно з буквою закону. Плече перевезення, тобто відстань, на яку можна з обласного центру безболісно для тарифу возити, теж дотримано, тому питань абсолютно немає. Але я ще раз хочу зауважити, що і питання облаштування нового полігону стало політичним питанням. Тоді різні політсили пікетували, використовували сміттєву проблему в Тернополі для свого власного піару. Відповідно тому на сьогоднішній день цим політикам якось не з руки повертатися назад до цієї теми, хоча цей полігон можна використати і забути про Малашівський. Переконаний, потрібен час, щоб у головах чиновників дозріло, що іншого виходу на сьогоднішній день немає і треба переступити через свій гонор і повернуться до Миролюбівського полігону.

«Нинішня влада працює в режимі проектів»

– Олеже, чи можна вважати роботу нинішньої міської влади відкритою?

– Законодавець підсилив відкритість органів влади через прийняття відповідного закону. Натомість, з погляду моєї півторарічної відсутності в коридорах влади, почав відрізняти піар і відкритість влади в принципі. Раніше прес-служба, яку я очолював, намагалася, щоб кожен крок, який робить міська влада, був доступний тернополянам, щоб вони його бачили на телеекранах, читали в газетах та на сайтах, слухали по радіо і не ставили собі запитання: чим чиновники займаються щодня. Нинішня ж влада перейшла на інший формат співпраці з громадою та журналістами. Вони працюють над проектами. Тобто акцентується увага на якомусь одному проекті, відповідно стишується активність по інших напрямках, і так продовжується від проекту до проекту. Я впевнено про це можу говорити, тому що аналізую роботу і наповнення сайту ТМР та бачу відсутність інформації, яка зазвичай мала би бути і цікавити тернополян у першу чергу. До прикладу, на початку літа завершився двомісячник благоустрою, але й донині, на відміну від попередніх років, немає звіту за пророблену роботу. З одного боку, мене, як громадянина, наштовхує на думку: невже владі немає що сказати? Хоча тернополяни спостерігають, що зрушення таки були, але хто про них знає. На сайті ТМР повідомлялося про прийом громадян міським головою в січні і липні, хоча, згідно його ж таки розпорядженням, він повинен проводити такі прийоми щомісяця або й двічі на місяць. І тут знову ж таки не стоїть питання, що Сергій Надал цього не робить. Очевидно, як посадовець, котрого обрала громада, він це повинен робити, але інформація про це на сайті відсутня. Команда Романа Заставного працювала в напрямку відкритості влади, і ці хороші напрацювання потрібно зберігати…

Андрій Кучерук, Номер Один

 

ЦЕ ЦІКАВО

Найкумедніший випадок з депутатського життя Олега Удича

На той час я ще був студентом Тернопільського педуніверситету і водночас уже був депутатом міськради. Готуючись до поїздки в Польщу у навчальну літню школу, я зайшов на базар і побачив великий солом’яний бриль, який мені дуже сподобався і який міг стати доречним атрибутом у закордонній поїздці. Придбавши, звісно ж, відразу заклав на голову – не ховати ж таку покупку у сумку… З базару додому довелось їхати тролейбусом. А депутати тоді ще їздили безкоштовно. Яким же було здивування кондукторки, коли я у шортах, з наплічником за спиною і у великому солом’яному брилі пред’явив депутатське посвідчення. Вона просто оніміла. Її вираз обличчя неможливо передати словами. Цю історію я згадую й донині.