«Загалом відчуття супер: нікуди не тре бігти, з кимсь зустрічатись». Що тернополяни роблять під час карантину? 

Карантин додав корисних звичок — часто мити руки, не торкатись обличчя і взагалі слідкувати за тим, чого торкаєшся.

Крім того, планувати ресурси, думати про покупки та їх доцільність. Самоізоляція — це взагалі про самоконтроль і концентрування на собі, актуалізація себе в просторі й соціумі.

А як інші тернополяни сприймають карантин? Про це я й дізнавалась.

Блогер Володимир Гевко

Карантин по-новому на мене не вплинув, бо я вже дуже розвинув свій скіл домосидіння).

Палітра моїх занять різноманітна — книжки, фільми, чаювання, гантелі, теревені в мережі. Продовжую працювати. Думаю над життям, людьми і світом. Пишу пости. Я обожнюю жити вдома, бо високоякісно обжив тут кожен куточок і почуваюсь комфортно та в безпеці.

Господиня майстерні «Синя пташка» Іра Кравчук

Моя активність великою мірою була пов’язана з майстернею, тому найбільший вплив карантину — це призупинення творчих зустрічей, вечорів живопису, звичного розкладу дня.

Я люблю різні хатні справи — готувати, пекти печиво й мені завжди було мало часу для цього — а тепер є нагода.

Тепер я набагато більше читаю, більше малюю своїх задумок, врешті можна продовжити активніше створювати серію картин для виставки!

Несподівано прийшла ідея виготовляти брошки й ґудзики, тож я придбала матеріали для цього.

Зараз пробуємо з дітьми дистанційно навчатись.

Вчителька Галина Кізілова

Карантин дозволяє зайнятися тим, на що ніколи не вистачало часу. Я нарешті почала знову малювати, навела лад із записами й документами. Почала більше переписуватися з цікавими людьми. А ще уважно вивчаю збережені на ФБ матеріали з мистецтва.

 

Фотографиня Надія Ротман

До того, як почався карантин, я залагодила деякі справи, зокрема, зустрілась із власником одного закладу — він запропонував моїми фото прикрасити стіни. Я встигла всьо організувати й відзняла задумане. То буде міні виставка —  буквально шість-сім фото.

Придумала собі ще один спосіб доходу, поки сидітиму дома (але ще думаю над деталями).

Загалом відчуття супер: нікуди не тре бігти, з кимсь зустрічатись. Можна спокійно дочитати книжку, обробити зйомки, навести лад дома.

Ну і планую почати бігати — робила на зиму перерву, а зараз погода саме те, що треба.

Фото Івана Паливоди

Історик, викладач Володимир Окаринський

Парадоксально, але карантин додав трохи роботи для викладачів/учителів. Аудиторні заняття перейшли в онлайн і дистанційні форми, а це вимагає вигадувати нові форми занять і їх обліку/перевірки. Як перевірити хмару робіт, яку присилають електронною поштою, і чи менше це праці, ніж опитати усно або провести інший контроль у авдиторії. Додалося також усіляких звітів. Те, що людина працює віддалено/вдома, компенсують додатковою (і далеко не завжди доцільною) звітністю.

Думав, що карантин позитивніше вплине на мою наукову/науково-популярну творчість. Наразі ще ні, але нотатки веду). Написав невелику статтю про епідемії минулих часів у Тернополі. Щоб мати відповідь на суворі виклики сучасности, тре’ шукати їх у минулому.

Тому з усіх хобі залишаються ті ж, що й були завжди у звичному трибі життя: слухання музики, читання книжок, іноді — кіно з комп’ютера/телефона.

У зв’язку з епідемією уклав (попросивши «помочі зали») список книжок про епідемії, пандемії тощо. Прочитав одну з таких постапокаліптичних і, на жаль, не широковідомих у нас повість «Багряна чума» Джека Лондона. Дочитую «Мор» Валерія Шевчука, де описані події XVII століття, коли була чумна моровиця. Щось подібне і досить брутальне переживало й наше місто. Камінний хрест, що на вулиці Чернівецькій, засвідчує смерть трьох тисяч тарнополян і передміщан латинського віровизнання — а це менша частина тогочасних мешканців… У планах ще кілька творів на схожу тематику. Думаю, таке чтиво додає тверезости і розважливости. Звісно, доповнюю її книжками іронічними і не пов’язаними з сьогочасним моментом.

Запитувала Анна Золотнюк.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *