1840-ий рік. Що діялося у Тернополі в ті часи?
Про ці часи краєзнавець Тарас Циклиняк пропонує дізнатися із книги Ігоря Дуди:
“1849р. На той час у Тернополі було 16 167 мешканців, у т.ч. 9 632 євреї, 3 483 русини, З 032 поляки. За кількістю та економічним становищем у місті переважали євреї, які, однак, були байдужі до політики. Значну роль у формуванні їхньої громадської думки мав аптекар і керівник школи Михайло Перль (фото в додатку, син Йозефа). Три гілки суспільства міста знайшли порозуміння у виборах до Міської ради, а відтак — і до сейму.
Від грудня 1840-го до березня 1841-го року панували морози, які сягнули відмітки -32°С. У 1845 році знову панувала посуха. За наказами греко-католицької і римо-католицької капітул 10 липня відбулися процесії по полях, а також до фігури Матері Божої біля чернівецького гостинця (шляху) /Микулинецька вулиця/.
“Якщо хтось віддав Богу душу в такі зимні часи…то традиційно палився вогонь, земля ставала податливішою..а далі рилася яма, в яку тіло відправлялося уже без валізок, канапок і термосу чаю..бо в таких випадках уже ніхто не мерзне.. копалася яма по черзі, так, як досі у селах, – пише Тарас Циклиняк. – Я про це розпитував у пана Славка з вулиці Шептицьких. Так само, як в селі по черзі паслася череда, так само і копали одне одному могили, а справа це не проста
https://www.youtube.com/watch?v=THHn4WUgk4k
Неофіційно..повоєнний Тернопіль мав 20 000 євреїв. Кажуть, що остання могилка викопана, приблизно, в 1968 році..потім все це рівняли із лицем землі. Можна не раз почути історії про те, що за німців могильні плити лягали у двори і на дороги. Всі ті, хто про це розповідав, мав злякані очі..і на відріз відмовлявся показати двори, де такі плити лежать.
Ну і останнє…на цьому цвинтарі за німців вбивали молодих і старих..закопували живцем..і за всім цим спостерігали діти з Дорошівки..яких ніяк не могли зігнати із високо муру..
Пані Стефа про вбивства тернопільських євреїв на окопиську (1941-43рр) https://www.youtube.com/watch?v=_VdARW5-tIk
“Ця інформація є лише збіркою почутого та прочитаного, не варто сприймати її безапеляційно”, — рекомендує Тарас Циклиняк.
Коментарі вимкнені.