500 кілометрів дорогами Німеччини та Данії проїхав помічник міського голови Тернополя
– Стартували ми в Німеччині, неподалік міста Любек, фінішували на Півдні Данії, – розповідає Максим Черкашин. – Їздили болотами та лісами, за день долали 70-100 кілометрів. Спочатку було досить важко, боліли ноги та інші частини тіла, але згодом усе прийшло в норму. Погода сприяла подорожі, лише останні кілька днів падав дощ, тож доводилося крутити педалі в дощовиках. Було й так, що ламалися велос
ипеди і ми всі стояли під дощем, чекаючи, поки їх полагодять. До речі, тематика цьогорічного велопробігу – енергозбереження та розвиток альтернативної енергетики, тож дорогою поєднували приємне з корисним, знайомлячись із альтернативною енергетикою цих європейських країн, та з роботою організацій етнічних меншин.
Максим брав участь у такому ж проекті й торік. Тоді учасники велопробігу стартували у Дрездені, а завершили у Брюсселі, подолавши за 10 днів 1000 км. Не обійшлося торік без «форс-мажорів»: за два дні перед завершенням велопробігу Максим травмував лікоть.
– Ми тоді з одним хлопцем з Чернівців весь час крутили педалі – щодня намотували по 100 км, хоча можна було на якийсь час пересісти в автобус, що нас супроводжував, і відпочити. А вже під Кельном трапилася пригода. Велосипедист переді мною різко загальмував. Я врізався в нього, в результаті чого отримав дві тріщини на лівій руці, а хлопець, який їхав за мною, – на правій. Коли прилетів додому з гіпсом, рідні були в шоці, – згадує хлопець, – тож коли я знову подав заявку на участь у пробігу й пройшов відбір, казали: «Навіщо воно тобі здалося? Знову приїдеш з гіпсом». Але цього року обійшлося, на щастя, без травм, лише одного разу впав з велосипеда. Найбільша моя травма під час поїздки – це хіба що обгоріла на сонці шкіра, яку отримав після плавання човном по Балтійському морі, яке нам влаштували знайомі з Данії. А от з однією з українських велотуристок трапився неприємний випадок: на мить втративши пильність, вона впала з велосипеда і пошкодила підборіддя. Довелося викликати німецьких медиків, які забрали дівчину до лікарні та наклали на підборіддя шви. Проте вже за кілька годин туристка повернулася до групи. В іншої дівчини боліли коліна, та загалом усі відмінно подолали шлях і залишилися задоволеними.
Протягом поїздки велотуристи ночували у кемпінгах, організовуючи там наметові містечка. Їсти варили собі самі, вранці та в обід пили каву з печивом або канапками, їли фрукти, а ввечері вже повноцінні страви.
Максим каже, що його вразила велика кількість спортивних майданчиків та велодоріжок у Німеччині, це посприяло тому, що можна було без перешкод доїхати до потрібного пункту. Водії автомобілів дуже коректні були до велосипедистів.
Кордон Данії мандрівники перетнули на п’ятий день подорожі. Країна зустріла їх неймовірно красивою архітектурою, спокійними неметушливими містечками, де ніхто нікуди не поспішає, та дуже високими порівняно із Німеччиною цінами.
– Уже в Данії ми змогли відпочити та розслабитися, адже знайомі організували нам незабутнє кількагодинне плавання на двовітрильному човні по Балтійському морі. Нам навіть вдалося спробувати себе у ролі капітана, – згадує Максим. – До речі, в Данії біля причалів стільки різних суден, що склалося враження, ніби кожен мешканець країни має свою яхту, вітрильник чи човен.
Загальні враження від велопробігу в тернополянина лише позитивні. Каже, що такий відпочинок дає можливість познайомитися з різними людьми, знайти нових друзів та дізнатися неймовірно цікаві факти про життя країн.
– Хочу взяти участь у велопробігу й наступного року. Якщо існує поняття «концентрована відпустка», то це була саме вона, адже протягом тижня активно відпочиваєш, подорожуєш і заряджаєшся енергією на увесь рік, – підсумовує хлопець.
Максим брав участь у такому ж проекті й торік. Тоді учасники велопробігу стартували у Дрездені, а завершили у Брюсселі, подолавши за 10 днів 1000 км. Не обійшлося торік без «форс-мажорів»: за два дні перед завершенням велопробігу Максим травмував лікоть.
– Ми тоді з одним хлопцем з Чернівців весь час крутили педалі – щодня намотували по 100 км, хоча можна було на якийсь час пересісти в автобус, що нас супроводжував, і відпочити. А вже під Кельном трапилася пригода. Велосипедист переді мною різко загальмував. Я врізався в нього, в результаті чого отримав дві тріщини на лівій руці, а хлопець, який їхав за мною, – на правій. Коли прилетів додому з гіпсом, рідні були в шоці, – згадує хлопець, – тож коли я знову подав заявку на участь у пробігу й пройшов відбір, казали: «Навіщо воно тобі здалося? Знову приїдеш з гіпсом». Але цього року обійшлося, на щастя, без травм, лише одного разу впав з велосипеда. Найбільша моя травма під час поїздки – це хіба що обгоріла на сонці шкіра, яку отримав після плавання човном по Балтійському морі, яке нам влаштували знайомі з Данії. А от з однією з українських велотуристок трапився неприємний випадок: на мить втративши пильність, вона впала з велосипеда і пошкодила підборіддя. Довелося викликати німецьких медиків, які забрали дівчину до лікарні та наклали на підборіддя шви. Проте вже за кілька годин туристка повернулася до групи. В іншої дівчини боліли коліна, та загалом усі відмінно подолали шлях і залишилися задоволеними.
Протягом поїздки велотуристи ночували у кемпінгах, організовуючи там наметові містечка. Їсти варили собі самі, вранці та в обід пили каву з печивом або канапками, їли фрукти, а ввечері вже повноцінні страви.
Максим каже, що його вразила велика кількість спортивних майданчиків та велодоріжок у Німеччині, це посприяло тому, що можна було без перешкод доїхати до потрібного пункту. Водії автомобілів дуже коректні були до велосипедистів.
Кордон Данії мандрівники перетнули на п’ятий день подорожі. Країна зустріла їх неймовірно красивою архітектурою, спокійними неметушливими містечками, де ніхто нікуди не поспішає, та дуже високими порівняно із Німеччиною цінами.
– Уже в Данії ми змогли відпочити та розслабитися, адже знайомі організували нам незабутнє кількагодинне плавання на двовітрильному човні по Балтійському морі. Нам навіть вдалося спробувати себе у ролі капітана, – згадує Максим. – До речі, в Данії біля причалів стільки різних суден, що склалося враження, ніби кожен мешканець країни має свою яхту, вітрильник чи човен.
Загальні враження від велопробігу в тернополянина лише позитивні. Каже, що такий відпочинок дає можливість познайомитися з різними людьми, знайти нових друзів та дізнатися неймовірно цікаві факти про життя країн.
– Хочу взяти участь у велопробігу й наступного року. Якщо існує поняття «концентрована відпустка», то це була саме вона, адже протягом тижня активно відпочиваєш, подорожуєш і заряджаєшся енергією на увесь рік, – підсумовує хлопець.
Нова Тернопільська
Коментарі вимкнені.