Боксерка з Тернополя Олеся Крисюк: «Синці бувають майже після кожного спарингу»

Що ви уявляєте, коли чуєте слово «бокс»?  Мабуть, одразу перед очима виростає потужний торс, могутні руки, зосереджене чоловіче обличчя, міцно стиснута капа. Але ж, окрім такої чоловічої сторони, у боксі є ще одна – жіноча.  І хоч вона має своїх прихильників, однак голосно про себе не заявляє…

Офіційно історія жіночого боксу бере початок у 1904 році. На Олімпійських іграх було проведено показовий боксерський двобій, де вперше суперниками стали жінки. Однак такий бій наштовхнувся лише на агресію і непорозуміння,  і тому жіночий бокс був заборонений майже на 80 років. І навіть зараз, у період активної фази емансипації, існує думка, що бокс – ненайкращий вид спорту для дівчат. Проте все більше жінок віддають перевагу саме цьому виду спорту. Але не всі займаються ним на професійному рівні.

Те, що бокс – особливий спорт, знає, мабуть, кожен, він поєднує в собі фізичні навантаження та інтелект. Тут потрібно вміти блискавично прийняти рішення, виробити нову тактику, змінити стратегію ведення бою. Він допомагає навчитися приймати самостійні рішення, розраховувати тільки на себе, тримати удар, залишатися холоднокровним у будь-якій ситуації, бути врівноваженим.

Найбільша перевага для жінок у боксі –  це його емоційна складова. Бо ти вчишся боротися не лише з суперником, а й із самим собою. На кожному занятті доводиться перемагати себе, справлятися з болем і втомою, відпрацьовуючи техніку, і розвивати координацію. Однак регулярні тренування дозволяють досягти вражаючих результатів – як для тіла, так і для самооцінки. Заняття на рингу підвищують упевненість в собі і знімають напругу. Тому цей спорт ідеальний для дівчат, що воліють стати впевненішими і вміти себе захистити. До речі, у боротьбі з зайвою вагою цей вид спорту є надзвичайно ефективним.

Чи є відмінності?

Правила жіночого боксу практично такі ж, як і чоловічого. Бій проводять у боксерських рукавичках. Тривалість поєдинку – 10 або 6 раундів. Удари нижче пояса заборонені. Основною відмінністю є обов’язковий елемент екіпірування – спеціальні протектори, що захищають груди (пластикові щитки). Саме ця особливість визначає технічний момент ведення бою. У жіночому боксі удари в основному наносять у голову, в меншій мірі – в захищений корпус.

Тренер – жінка або чоловік

Психологи вважають,  звісно, що краще, аби жінок тренували саме жінки. Однак тут питання завжди впирається у дефіцит кадрів. Оскільки жінок-тренерів практично немає. Інколи самі спортсменки вважають, що краще, коли тренер чоловік, нібито простіше наладити контакт і взаєморозуміння. Загалом це питання можна вважати дискусійним.

Міфи і реальність

Зрозуміло, що в такому спорті існує багато міфів. Один з найпоширеніших про те, що боксери не зможуть мати дітей. Саме цей міф свого часу істотно загальмував процес розвитку жіночого боксу. Хоча насправді проблем з дітонародженням немає та й у цілому ніяких негативних змін у жіночому організмі бокс не провокує. Також поширений міф і про те, що боксерки, м’яко кажучи, – не красуні. Але це дуже просто перевірити, достатньо подивитися на фото відомих спортсменок, які досягли успіху в професійному боксі. До речі, на відміну від важкоатлетів, у боксерів м’язи завжди в тонусі, проте не розростаються, так що втратити жіночність через бокс просто неможливо.

Те, що Тернопіль не пасе задніх у такому спорті, як бокс, знає кожен, хто ним цікавиться. Окрім хлопців, у Тернополі тренуються і дівчата, зараз їх троє. Ми поспілкувалися з чарівною Олесею Крисюк, кандидатом у майстри спорту, п’ятикратною чемпіонкою України, триразовою учасницею чемпіонату Європи.

– З чого все почалося, чому ти обрала саме цей вид спорту? Як довго займаєшся боксом?

– Спершу займалася боротьбою, але в моєму дворі проживав сусід, який відвідував боксерську секцію. Після його розповідей цей вид спорту мені сподобався. У свій день народження попросила батька, щоби завів мене у спортивний зал – «Шкіряну рукавичку». Коли ми туди прийшли, там саме було тренування, я це побачила і сказала, що буду тут… жити. Займаюся боксом уже 5 років.

– Як до твого захоплення ставляться батьки, друзі?

– Позитивно. Вони кажуть, що спорт зробив мене більш упевненою в собі та самостійною. Тепер можу дати собі раду, навіть перебуваючи в скрутному становищі. Мої друзі спочатку не могли повірити, що я почала займатися цим видом спорту. Але пройшов  час і вони змирилися, тепер підтримують,  вболівають та переживають за мене.

– Як проходять твої тренування?

– Зранку – крос та розминка. В обід – тренування з крос-фіту. Ввечері –  тренування у спортивному залі, там уже спаринги, лапи, відпрацювання ударів на боксерській груші, вільні бої. А якщо перебуваю на зборах, то це ранкова зарядка, обідні та вечірні тренування.

– З ким ти стаєш у спарингові бої, адже дівчат, які займаються боксом, у Тернополі небагато?

– Дівчат, дійсно, фактично немає, тому стаю в пари з хлопцями. На тренувальних зборах, звісно, спаринги з дівчатами.

– Конфліктні ситуації бувають, адже ти тренуєшся на рівні з хлопцями? Чи не дозволяють вони собі бува якихось в’їдливих коментарів?

– Бувають, але вони дуже швидко вичерпуються. Тренуюся на рівні з хлопцями (посміхається, – авт.). Інколи вони можуть щось таке сказати, та я не акцентую на цьому увагу.

– Вважається, що дівчата більш емоційні, у поєдинку це допомагає чи, навпаки, заважає?

– Емоції дуже часто проявляються під час поєдинку. Але потрібно взяти себе в руки, бо в бою вони лише заважають. Треба просто вийти на ринг і достойно провести бій.

– На твоєму обличчі часто можна побачити синці?

– Так (посміхається, – авт.). Синці бувають майже після кожного спарингу.

– Що ти відчуваєш, коли виходиш на ринг?

– І страх, і відповідальність, і радість, які мене переповнюють. Дуже важко описати словами ті переживання. Коли виходжу на ринг, то почуваюся щасливою від того, що можу знаходитися тут і боксувати за свою сім’ю, тренера, за свій зал, який мені як другий дім, і звичайно, за свою країну.

– А в той момент, коли рефері підіймає твою руку…

– Переповнюють різні емоції. Насамперед це радість і впевненість. Адже я виконала роботу, яку поставив переді мною тренер, виборола яскраву перемогу.

– Хто для тебе твій тренер?

– Це як другий батько. Він завжди біля мене, він дає багато знань, що стосуються не лише спорту, а й життя. Дуже ціную та поважаю його!

– Яку частину в твоєму житті займає бокс?

– Значну! Боксом фактично живу. Це і моя робота, і захоплення. Це вид спорту, яким я дуже дорожу, і щаслива з того, що він з’явився в моєму житті.

– Бокс потребує великої віддачі. Чи вистачає тобі часу на навчання та зрештою на себе?

– Якщо чесно, то не завжди. Інколи бракує часу на навчання і на себе. Але я стараюся планувати свій час так, щоби встигати все.

– Чи доводилось застосовувати практичні заняття з боксу на вулиці?

– Поки що – ні. І бажаю, щоб і не довелось.

– Які плани у тебе в спортивній кар’єрі, чого ти хочеш досягти?

– Я пов’язала своє життя з боксом і продовжую в ньому розвиватися. Хочу досягнути багато чого, у мене в планах участь у чемпіонаті України, Європи, світу. І, звісно, Олімпіаді. Також планую стати заслуженим майстром спорту.

– Як ти виборола ліцензію на можливість виступати на ЧС в Угорщині? Чого очікуєш від цих змагань?

– Спочатку виграла чемпіонат України в Рівному, після цього на чемпіонаті Європи виборола ліцензію на участь у світовій першості, яка буде проходити в серпні цього року в Будапешті (Угорщина). Зараз посилено готуюся до цих змагань і зроблю все для того, щоби привезти додому очікувану медаль. І виправдати сподівання, які на мене покладено.

А нам залишається побажати Олесі лише успіху, досягнення усіх поставлених цілей та чекати її додому з перемогою.

Автор: Вікторія Ушакова 
Джерело: Тижневик “Номер один”