Цинічного вбивцю через два роки після резонансної аварії на Тернопільщині таки засудили

Сім років ув’язнення і виплата моральної шкоди в сумі від 25 до 90 тисяч гривень кожному потерпілому — саме в стільки Чортківський районний суд оцінив вину водія мікроавтобуса «Мерседес», який 20 серпня 2011 року врізався у легківку ВАЗ-21115 поблизу села Пробіжна Чортківського району. Стільки коштують життя двох 23-річних хлопців — Андрія Солонинки й Володимира Вишньовського, які обірвались на місці аварії, а також здоров’я молодої дружини, а тепер вдови Вишньовського, Олі.

На згадку про коханого замість обручки у неї залишились лише шрами й металеві пластини в суглобах. Жінка дивом вижила й кілька місяців була в реанімації. А батьки й донині чекають повернення сина Андрія, який поїхав того дня в Гусятин, а по дорозі підібрав Володю та Олю, які поверталися додому…

Понад два роки згорьовані батьки юнаків Ірина й Богдан Солонинки, Любов Вишньовська й мати Олі Вишньовської домагалися справедливого покарання для водія мікроавтобуса. Вони приходили на кожне судове засідання. Правда, кільканадцять разів його переносили, бо то підсудний не з’являвся, то його захист. «Одразу через місяць після аварії О. Б. приходив до нас із розпискою та заявою, в якій зазначав, що готовий оплатити нам похорон і покрити витрати на пам’ятник. Натомість просив не пред’являти йому жодних претензій, — каже Богдан Солонинка. — Ця заява вже була складена від мого імені, потрібно було лише підпис поставити. Ми ще тоді навіть адвоката не мали… Звичайно, ми не могли на таке погодитися. Винний повинен понести покарання».

«За час розслідування жодного разу О. Б. не прийшов до нас із каяттям, — зі сльозами на очах продовжує Ірина Солонинка. — Я, можливо б, і зрозуміла, й пробачила його, як батька малої донечки. Проте обурюють його самовпевнені заяви про те, що відсидить рік–два і все одно вийде. Мовляв, я от мав жити — тому й живу, а його не мало бути — тому й нема».

На початку слідства справді була спроба звести справу нанівець. За словами помічника народного депутата по Чортківському окрузі Сергія Білявського, який виконує роль спостерігача за легітимністю даного судового процесу, перший слідчий (з етичних міркувань не називаємо його прізвища), який провадив досудове слідство робив це, м’яко кажучи, некомпетентно і лише розголос та звернення потерпілих до Адміністрації Президента України з проханням усунути його від справи, дозволили уникнути її «похоронення». Через відсутність свідчень очевидців (аварія сталась о пів на першу ночі) та амнезії потерпілої Ольги Вишньовської, свідчення пасажирів і водія мікроавтобусу «Мерседес», зокрема О.Б. та його дружини мали перевагу.

Згідно свідчень обвинуваченого, у ніч 20 серпня він рухався по своїй смузі, зі швидкістю 70км/год.,  а близько 00:30 год. пішов на обгін велосипедиста. В той час йому рухався назустріч автомобіль «ВАЗ 21115» із вимкненими фарами. У зв’язку з цими двома обставинами уникнути зіткнення не вдалося.  От тільки під час експертизи автомобіля «ВАЗ 21115», експерт– автомеханік досліджуючи систему освітлення транспортного засобу встановив, що вона була справною, а вимикач був на позиції увімкнення фар. Крім того жоден із пасажирів «Мерседесу» не бачив велосипедиста, якого нібито обганяв мікроавтобус, і вже більше двох років слідства його не можуть знайти.

Богдан Солонинка розповідає, що за гіркою іронією долі був знайомий із батьком обвинуваченого – пропрацювали разом 33 роки на цукровому заводі і в той страшний день навіть разом повертались додому.

Аби з’ясувати чи справді водій мікроавтобусу шукав шляхів уникнення покарання, прошу батька О.Б. розповісти свою версію подій, та той відмовляється.

І без того нелегку та заплутану справу ускладнювали неодноразові процесуальні помилки, які були використані в якості аргументів як обвинуваченням, так і захистом. Порушення були і під час фіксації злочину, і під час взяття показань у підсудного і навіть під час аналізу зразка крові винуватця аварії на предмет наявності алкоголю. Потерпілу Вишньовську захист підсудного взагалі вимагав не визнавати як свідка, оскільки після зіткнення в неї були провали в пам’яті. В той же час свідчення дружини винуватця, яка була серед пасажирів «Мерседесу», кардинально розходяться зі свідченнями чоловіка.

Врешті–решт, подолавши технічне затягування розгляду справи, спробу першого слідчого справи її «злити», 11 грудня суддя Наталія Яковець зачитала вирок, згідно якого О.Б. було визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.286 Кримінального кодексу України. Та чи поставила вона крапку у довгій і болючій історії ворогування трьох сімей, адже як кажуть Ірина Солонинка та Любов Вишньовська, для них  не існує обставин, за яких було б можливо пробачити підсудного, невідомо.

Юлія ШВЕЦЬ, Вільне життя

Comments are closed.