Війна, що триває на Сході — прямий наслідок Першої світової, — переконаний тернопільський історик Сергій Ткачов

«Війна, що триває на Сході — прямий наслідок Першої світової», — переконаний тернопільський історик Сергій Ткачов.

Уже п’ять років він гуртує небайдужих, аби 11 листопада вшанувати пам’ять загиблих у Великій війні. Цього року їх пом’янули біля монумента наймолодшому воякові цієї війни Славкові Луцишину.

— Саме перша світова дала нагоду народам, котрі не мали своєї держави, стати на шлях незалежності. Дехто скористався нею, як ось фіни й поляки (у цей день останні святкують сторіччя державності), республіки Кавказу та середньої Азії. На жаль, втримали свою державність тільки фіни, поляки, естонці, литовці та латвійці. Українська держава не змогла утвердитись через зовнішні та внутрішні причини. Одна з цих них – імперські замашки Росії ми відчуваємо й сьогодні. Якщо ми не усвідомимо уроків Великої війни, будемо стикатись із якимись ніби-то несподіванками для нас, але не для світу, який зробив висновки. У більшості містечок і міст Європи переважно можна зустріти пам’ятники жертвам Першої світової, а не Другої. Друга – це вже реванш німців за поразку у Першій світовій.

Очільник відділу культури та мистецтв Тернопільської міської ради Олександр Смик назвав цей захід медитацією, аби наблизили закінчення нинішньої війни на сході.

Велика війна – не лише пам’ять й пошанування, а заопікування місцями поховань, чим тривалий час займається Сергій Ткачов. Cаме територія Галичини стала найкривавішим і найбільшим полем Першої світової: у чотирнадцятому році тут відбулась масштабна Галицька битва; у п’ятнадцятому році, коли російські війська відступали, фронт впродовж року зупинився на Стрипі, де постійно точились бої; в шіснадцятому році відбувся Брусиловський прорив; через рік – так званий прорив Керенського.

— Усе це – тонни снарядів, мільйони куль і кісток, що лежать в землі. За цих п’ять років нечисельними заходами, маленькими кроками ми відновили військові поховання німецьких солдат e Тернополі, доклались до створення меморіалу бельгійських солдат, встановили пам’ятний знак угорським солдатам під Лисонею, домоглись реконструкції цвинтаря в Посухові, ініціювали створення форту-музея УСС у «бункері Больцано» в Бурканові… Але нині в жахливому стані перебуває військова квартира в Зборові, територію унікального цвинтаря в Бережанах самовільно зменшують, у Підволочську поверх військових похованнях роблять свіжі захоронення. Наступного року відзначатимуть сторіччя Чортківської офензиви. На Микулинецькому кладовищі лежить поручик УГА Володимир Заплітний, котрий першого листопада вісімнадцятого року встановлював українську владу в Тернополі, а наступного року під час Чортківської офензиви загинув. Якщо ви захотіли б поклонитись хресту на його могилі, то вам довелося б майже лягти. Добре хоч стараннями Олександра Cмика табличку на могилі відновили. Повз це поховання щороку йдуть до меморіалу Січових Стрільців, де ніхто не похований, а реальну людину забули. Добре було, якби на цій могилі встановили належний пам’ятник. Сподіваюсь, ці побажання дійдуть до влади.

Анна Золотнюк. 

Comments are closed.