Де в Тернополі чорти водяться?
Люди собі завжди додумують, домножують і часто схильні до всякого роду чудес. Чорнуха все.. Більше “шанувалася”, бо шо може бути “приємнішим”, ніж покопирсатися в чужих бідах. Це якась така дивна людська природа. Я завжди стараюся лишній раз ні у кого нічого не випитувати, не лазити в брудних мештах по чужих душах і не пхати носа до чужих справ.
Дідько є посеред нас. Ти просто того не помічаєш. А от він, коли розуміє, шо ти його бачиш, скаженіє і шаленіє. Інколи у мене складається враження, шо це його заводить. Я би сказав, шо він доволі цинічній. Психоделічного складу характеру, дуже пластичний і з колючим поглядом. Інколи гавкає, інколи хрюкає і все свердлить чужі спини своїм поглядом.
Сьогодні бачив його на Загребеллі. На перший погляд здається, шо йде “нормальна” людина, але за дві секунди починає поводити себе так, шо жодна психіатрія не візьметься її “лікувати”. Мушу зізнатися, шо він всЕ оригінальний і дуже радіє, коли хтось щиро дивується. Кожного разу не можу розібрати жодного слова сказаного у мою сторону.
Але шо з ним балакати?! Бучкою по крижах або просто наплювати на пальто..тай все. Ну а вже, як зовсім завертає, і не раз в лісі страшний блуд чіпається, то йдеш до церкви, ставиш пару свічок і все минає.
Нема жартів там, де їх нема. Я так думаю.
Коментарі вимкнені.