Фантастичний світ Сергія Кузнєцова на руїнах сьогодення

Сергій Кузнєцов показує процес створення нового робота з деталей велосипеда.

Переробка мотлоху – це не тільки «вітаміни» для екології, але й поява нового життя у старих речах. Таке собі «чистилище» безнадійні предмети людського побуту проходять у майстерні художника Сергія Кузнєцова у селі Гаї Шевченківські Тернопільського району. Звідти готові експонати «розквартировує» бізнесмен-професіонал, власник мережі «Самогонна ресторація», щирий друг Сергія Кузнєцова – Михайло Гросуляк.
Мистецтво відновлення
Мені цей художник взагалі нагадує людину-магніт. Коли ми йшли до його майстерні в Гаях Шевченківських, раптом видивився на стежці маленький металевий предмет, який виявився австрійською монетою давнього періоду. Хоч зір, зізнається, має поганий через шестирічний стаж роботи ювеліром.

Мистецький треш Сергія Кузнєцова

Ремесло Сергія Кузнєцова – це певна алхімія, що перетворює звичайний метал на цінні художні експонати. Його творчість можна віднести до таких видів мистецтва як кіберпанк (Cyberpunk), дизельпанк (Diesel Punk), стимпанк (Steam Punk), техно-арт (Techno Art) механік-арт (Mechanic Art), індастріал (Industrial), джанк-арт (Junk Art), постапокаліптичне мистецтво (Postapocalyptic Art), треш-арт (Trash Art), цей ряд можна продовжувати скільки заманеться. Втім, митець до жодного з них себе не закріплює. Ми ж назвемо це «мистецтвом відновлення».

Тернопільська металева панна

«Дітища», які не пройшли експлуатаційне випробування дітьми
Якщо придивитися і розібрати, приміром, робота на деталі, то можна зустріти друшляки, деталі велосипеда, годинника, комп’ютера, друкарської машинки, іграшки, ложки, вилки, чайники, манекени, праски, а точніше – все, що завгодно. Сергій Кузнєцов буквально переосмислює брухт, пропонує його нову форму, створюючи таким чином унікальні експонати… з майбутнього. Фантасти брати Стругацькі, якими захоплюється головний герой нашого матеріалу, позаздрили б вигадливості художника з Тернопільщини. До того ж, на відміну від письменників, сміливі задуми Кузнєцова «виходять» у реальний світ, їх можна торкнутися, навіть обійняти, посидіти в середині фантастичних машин. Особливо вправно цим користуються дітлахи. «В дитинстві після відвідин музеїв, мені часто снилося, наче грабую ці музеї, бо в реальному часі так хотілося торкнутися старовинної зброї, військових обладунків, — каже Сергій Кузнєцов. — Вважаю, факт утримування чогось за вітринами, парканами, у стінах, знецінює витвір мистецтва для глядача». Тому він не нервує, коли доводиться ремонтувати свої «дітища», які не пройшли експлуатаційне випробування дітьми. Часом любить замовити собі каву в закладах мережі «Самогонна ресторація», біля яких розміщено більшість його творів, і спостерігати за реакцією тернополян та гостей міста. Рідко кого це залишає байдужим, а порядного «інстаграмера» і поготів.

Завершити цього корабля художники планує взимку.

Конвертуючи непобачені сни в унікальні персонажі
А ще складається враження, наче Сергій Кузнєцов відчинив у Тернополі двері в Апокаліпсис. Він дивиться на металобрухт, а бачить «пазли», з яких потім «оживають» фантастичні герої, їхній транспорт і предмети побуту. Часом цей пазл потрібно опрацьовувати цілком реальними інструментами, щось відрізати, допаювати, перефарбовувати. Це може тривати з вечора до сходу сонця, так художник конвертує непобачені сни в унікальні персонажі. Коли довго придивлятися до силуетів металевих роботів чи диво-машин, на мить може здатися, що ось-ось вони оживуть і «підуть-поїдуть» по своїх кібер-справах. Втім, поки що роботи тернопільського митця статичні. Аби додати їм дії бракує значно менш доступного, але більш банального ресурсу — грошей.

Пес митця:)

Щоб додати витворам фантастичності, автор рідко називає їх, що також дозволяє глядачам створювати власну ідею у заданій темі. Митець пропонує кожному здогадатися, з яких речей скомпонований його експонат. Він нічого не пояснює і не переконує, лише запрошує думати самостійно. Певний відбиток на роботи Сергія Кузнєцова залишають сновидіння, прочитані книги (переважно фантастика – там, каже, найбільше правди), фільми, музика, природа. Сторонніми речовинами фантазію не стимулює. Для самореалізації в мистецтві йому достатньо вільного простору, часу, інструментів і брухту. Його майстерня «триває» по всьому подвір’ї, в підвалі і навіть по кімнатах будинку. На перший погляд, «безнадійні» деталі лежать хаотично, насправді – це суцільний «пенал», де кожен елемент розкладений так, щоб його можна було легко знайти.

Мрія дітей

У всіх «майстернях» Кузнєцова є безліч незавершених експонатів, готових мало, бо їх миттю розбирають друзі, родичі, шанувальники його творчості, головний з яких – власник мережі «Самогонна ресторація» Михайло Гросуляк. Сергій Кузнєцов зізнався нам, що мріє створити автобус-кафе, який курсуватиме Тернополем, щоб містяни могли на мить забути про клопоти, ставши пасажиром казкового транспорту. Щодо ближчого в часі, то у «зимове плавання» митець подасться, працюючи над незавершеним масивним кораблем, який зараз чекає у вітальні.
Ірина Юрко.
Фото автора.

Comments are closed.